Українське громадянське суспільство об’єднується для протидії загрозам, які зростають (Ukrainian Translation) | Freedom House

Українське громадянське суспільство об’єднується для протидії загрозам, які зростають (Ukrainian Translation)

< back to Freedom At Issue Blog

Ярополк Бриних, Програмний менеджер, Україна

Під тиском влади та праворадикальних сил громадські активісти гуртуються для захисту їхньої життєво важливої роботи.

Побоювання, що 1 квітня стане початком нового етапу дискредитації та тиску проти антикорупційних активістів України виявилися доволі обґрунтованими. Ця дата, відповідно до нового закону, ініційованого владою, стала останнім днем для будь-кого з представників громадянського суспільства, хто працює над протидією корупції, щоб оприлюднити інформацію про свої статки та доходи.

Перший удар у дискредитаційній кампанії здійснили проти Ірини Федорів, редакторки антикорупційного вебсайту «Чесно». В очевидному випадку проплачених новин в онлайн ЗМІ, який вважається підконтрольним ресурсом Радикальної партії, була опублікована стаття про майно Федорів. У матеріалі натякали, що вона отримала його через корупційні схеми, оскільки ціна, яку вона заплатила, була занадто низькою. Насправді критики помилилися, адже Федорів придбала те майно ще у 2006 році, коли гривня була набагато міцнішою щодо долара, ніж зараз. Маніпуляції фактами не є чимось особливим для Радикальної партії, достатньо популістської фракції, яка схильна до рекламних трюків.

Незважаючи на необгрунтованість подібних атак, політики першого ешелону не припинили свої зусилля нашкодити антикорупційним організаціям та активістам в Україні, використовуючи маніпулятивні твердження, націлені на те, щоб очорнити їхню роботу. Наприклад, представник Президента Петра Порошенка у Верховній Раді Ірина Луценко наголосила на своєму переконанні, що змусити антикорупційних активістів декларувати свої статки було правильним кроком, і звинуватила їх у безпринципній саморекламі.

Такі спроби дискредитувати громадських активістів – це частина більшої кампанії, яка включає фізичні напади та показові кримінальні провадження проти журналістів та інших представників громадянського суспільства. Цей факт стимулював зростання занепокоєння серед місцевих та міжнародних спостерігачів.   

Крок назад

У відповідь на нові загрози, місцеві правозахисники, журналісти та активісти заснували коаліцію, щоб координування власні зусилля в протидії тиску на фундаментальні права і свободи в Україні. Кілька провідних громадських організацій та лідерів нещодавно анонсували приєднання до групи «Коаліції на захист громадянського суспільства в Україні».

Freedom House також підтримує Коаліцію, підсумовуючи у своєму нещодавно опублікованому звіті «Країни перехідного періоду», що у 2017 році загальна ситуація в Україні погіршилася вперше з часів Революції гідності 2014 року. Звіт відзначає посилення тиску на громадянське суспільство та ЗМІ і пов’язує це зі зростанням антилібералізму по всій Європі.  

Звідки віє дим

Упродовж останніх двох років проблеми громадянського суспільства в Україні, перевищили рівень, з яким індивідуальні групи можуть впоратися самостійно. Активісти та організації постійно піддаються юридичному та публічному тиску, а також фізичним нападам, які прямо загрожують їхній безпеці та роботі. Як зазначала менеджерка Євразійських програм Freedom House Джина Лентін, провідні українські організації вірять, що ці інциденти не випадкові, а цілеспрямовано-вибіркові.

Виклики, які постають перед громадянським суспільством, можна розділити на три групи.

1. Електронні декларації: Скандальну вимогу, яка вибірково змушує саме громадських активістів і журналістів подавати декларації про статки і доходи, критикували Венеціанська Комісія Ради Європи, міжнародні партнери України і навіть Президент Порошенко, який ініціював цю новелу. Причини критики: порушення свободи об’єднань, права на приватність і заборону дискримінації. Україна зараз стала однією з двох країн, де працює закон, який прирівнює приватних громадян до державних службовців. Він нечітко прописаний, включає значні покарання за непокору та сприяє зловживанням. Утім, Верховна Рада не спромоглася відповісти на запит суспільства щодо «роботи над помилками». Депутати відмовилися скасувати нові правила, що виглядають як помста у відповідь на дії громадян, які вимагали прозорості та ефективного управління. Зараз члени громадської коаліції занепокоєні відкриттям нового «сезону полювання» на громадянське суспільство в Україні.

2. Вибіркове переслідування: У лютому 2018 у Рівному невідомі нападники з коктейлями Молотова, підпалили квартири та офіси місцевих антикорупційних та екологічних активістів, викрали їхні сервери і знищили майно. На початку березня під час розгону протесту біля будівлі Верховної Ради поліція застосувала методи впливу, які очевидно розглядалися як непропорційні відносно дій активістів. Тим більше, упродовж розгону поліцією, кілька журналістів також зазнали атак. У той же час, хвиля насилля та погроз з боку праворадикальних груп вилилася в напади на публічні заходи, організовані активістами громадянського суспільства в Києві, Ужгороді, Полтаві та інших містах. 

3. Безкарність: Особи, які нападають на громадянське суспільство, – це зазвичай відомі люди, а іноді навіть публічні особи та працівники правоохоронних органів. Вони відкрито загрожують активістам громадянського суспільства, правозахисникам та журналістам. Утім, їм вдається уникати законної відповідальності та залишатися безкарними. А це може призвести до ще більшої радикалізації та агресії з боку й так достатньо ворожих до громадянського суспільства груп. Без ефективного розслідування та покарання за такі злочини цілком можливо, що в результаті ці нападники втілять свої погрози «стріляти в активістів».

Розширення коаліції

Більше тридцяти українських неурядових організацій, активістів та журналістів оголосили про свою готовність працювати в рамкам нової «Коаліції на захист громадянського суспільства в Україні». Щоб відповісти на поточні виклики, коаліції необхідно збільшити кількість своїх членів та підвищити спроможність чинити тиск як усередині держави, так і на міжнародному рівні. 

Усередині України громадянське суспільство має шукати політичних союзників за межами групи реформаторських законотворців, яких називають «Єврооптимісти». На міжнародній арені значна критика зі сторони Європейського Союзу, США та міжнародних правозахисних організацій очевидно не змогла фундаментально змінити дії українських лідерів. Активісти та їхні міжнародні союзники мають посилити, координувати та підтримувати цей тиск, щоб отримати результати. А наразі одне з найбільш нагальних завдань – розвинути ефективні громадські механізми фізичного та юридичного захисту активістів, щоб відгородити від наявної агресії та уникнути ескалації у майбутньому.

 

Analyses and recommendations offered by the authors do not necessarily reflect those of Freedom House.

Share this story