Україна

Зміни в рейтингу у 2020 році:

• Рейтинг демократичності управління на рівні центральної влади зріс з 2,25 до 2,50 балів завдяки першому за постмайданний період мирному переходу влади з обранням Володимира Зеленського.
• Як наслідок, рейтинг розвитку демократії поліпшився з 3,36 до 3,39 балів.

Короткий огляд

Авторка: Юлія Єсмуханова

У 2019 році в Україні відбувся перший мирний перехід влади з часів Євромайдану – відкриті та демократичні президентські та парламентські вибори. Продовжуючи курс попереднього керівництва держави, нова українська влада пішла проєвропейським і прореформістським шляхом, взявшись з новими силами за корупцію, економічний розвиток та відновлення миру в окупованому та контрольованому сепаратистами східному регіоні Донбасу.

Президентська передвиборча кампанія 2019 року відзначилася не змістовними дебатами з актуальних питань, а тим, що вона нагадувала шоу. У другому турі виборів два кандидати-лідери першого туру обмежувалися комунікацією за допомогою соціальних мереж, запрошували один одного здати аналізи на наркотики і проводили дебати на найбільшому стадіоні в Україні.[i] Отримавши 73% голосів виборців у другому турі виборів, новообраний Президент Володимир Зеленський під час своєї інавгурації оголосив про розпуск Верховної Ради, що стало прелюдією до подальшого перезапуску ним багатьох державних установ в Україні. Вперше за історію незалежної України в новообраному парламенті — понад три чверті складу якого є новачками – правитиме монобільшість партії Зеленського «Слуга народу».[ii] До нового уряду також увійшли переважно нові обличчя, середній вік яких – 39 років, а наймолодшому міністру всього 28 років.[iii] Деякі міністерства були реорганізовані або перейменовані, і було створено нове Міністерство цифрової трансформації.

Окрім новообраних парламенту та уряду, влада вирішила реформувати й інші важливі державні установи, зокрема Центральну виборчу комісію (ЦВК), Верховний Суд та Національне агентство з питань запобігання корупції. Незважаючи на занепокоєння роботою НАЗК та потребу перезавантаження цієї установи,[iv] ліквідація інших державних установ була сприйнята як політичний крок. Більшість звільнених членів ЦВК пропрацювали в комісії менше року, і спостерігачі за виборами позитивно оцінювали їх роботу,[v] що свідчить про те, що їх звільнення було політично мотивованим кроком.[vi] Перезапуск Верховного Суду також був розкритикований міжнародними спостерігачами.[vii] Крім того, занепокоєння щодо першого добору складу суду в період з листопада 2016 року по травень 2019 року висловила Громадська рада доброчесності (ГРД).[viii]

Заохочена перемогами на президентських і парламентських виборах, президентська команда також мала намір провести дострокові місцеві вибори.[ix] Проте дочасні вибори могли бути проведені лише за умови внесення змін до Конституції, якими було б визначено порядок розпуску місцевих рад та звільнення їх голів.[x] Зважаючи на ці обмеження, влада вирішила відкласти місцеві вибори до завершення обов’язкового об’єднання територіальних громад.[xi] Для закінчення цього процесу мають бути внесені комплексні зміни до Конституції з урахуванням нового адміністративно-територіального устрою України.[xii]

Завдяки монобільшості однієї партії у Верховній Раді пришвидшилося прийняття законів, часто без жодних дискусій та з ігноруванням думок або зауважень представників інших партій[xiii]; при цьому голосували депутати за наперед погоджені результати, визначені правлячою партією.[xiv] В перші 45 днів роботи нового уряду були ухвалені сотні важливих рішень; при цьому депутати в середньому приймали 38 нових законопроєктів на день.[xv] Згідно з висновками спостерігачів, 76% рішень, прийнятих парламентом у першому кварталі, мали хоча б одне процедурне порушення.[xvi]

Одним із кроків на шляху реалізації виборчої реформи, проведення якої конче потребувало суспільство після революції 2014 року, стало підписання Президентом Зеленським нового Виборчого кодексу 27 грудня 2019 року.[xvii] Цим кодексом було внесено низку структурних змін до виборчого процесу в Україні, зокрема передбачено систему пропорційного представництва на виборах народних депутатів, з поєднанням відкритих і закритих партійних списків, а також виборчу систему на місцевих виборах, що залежить від розмірів адміністративно-територіальних одиниць. Серед інших змін, які заслуговують на увагу, кодекс також дозволяє внутрішньо переміщеним особам (ВПО), а також трудовим мігрантам зареєструвати постійну виборчу адресу і встановлює 40-відсоткову квоту на представництво жінок у виборчих списках партій.

Оскільки відбувалися вибори до нового парламенту, а Україна потребувала нових облич у політиці, значна кількість громадських активістів скористалися відкриттям політичного простору в країні для того, щоб приєднатися до виборчих списків партій, що змагалися за місця в парламенті. Наприклад, колишніми активістами є чотири члени та голова Комітету з питань антикорупційної політики.[xviii] Працюючи над реалізацією завдання передвиборчої програми Зеленського щодо подолання корупції в Україні, новий парламент взявся розв'язувати цю ендемічну проблему шляхом перезапуску НАЗК, відновлення кримінальної відповідальності за незаконне збагачення та ухвалення закону про захист викривачів корупції.[xix]

Українське громадянське суспільство і далі користується відносною свободою. Проте незалежні монітори зафіксували 68 нападів на громадських активістів у 2019 році, відзначаючи, що влада доклала недостатньо зусиль для належного розслідування цих справ.[xx] Наприкінці року зрушилося з місця розслідування смерті Катерини Гандзюк, активістки-викривачки корупційних злочинів, вбитої у 2018 році. Для розслідування цієї справи в грудні була створена спеціальна слідча комісія при Верховній Раді.

Попри відсутність чітких заяв щодо політики децентралізації у передвиборчій кампанії Зеленського, Президент Зеленський і його партія заявили про наміри провести реформу органів місцевого самоврядування. Президент окреслив пріоритетні завдання своєї політики, зокрема зміну адміністративно-територіального устрою, належний рівень фінансування повноважень органів місцевого самоврядування та розширення доступу до державних послуг.[xxi] Проте спроби президента внести зміни до Конституції викликали шквал критики через те, що не були проведені публічні консультації з відповідними зацікавленими сторонами.

У вересні був створений Вищий антикорупційний суд (ВАКС) для розгляду справ, розслідуваних детективами Національного антикорупційного бюро (НАБУ). З початком роботи ВАКС в Україні завершилося формування інституційної структури для розслідування кримінальних корупційних злочинів, скоєних високопосадовцями, і до суду було передано перші гучні справи.

Українці покладають великі сподівання на прийдешній рік. Вони очікують на прогрес у переговорах щодо врегулювання конфлікту на Донбасі, прогрес у реалізації антикорупційної та судової реформ, завершення реформи децентралізації, і, що найважливіше, на позитивні зрушення в економічному розвитку країни. Поки тривають переговори з Росією щодо відновлення миру на Донбасі, зростає занепокоєння тим, що Україна втрачає свої позиції в переговорному процесі.[xxii] Економічна стабільність також залежатиме від подальшої співпраці з Міжнародним валютним фондом (МВФ). Для продовження цієї співпраці Верховній Раді доведеться проголосувати за непопулярну земельну реформу, яка може підірвати довіру суспільства до правлячої партії. 

Демократичність управління на рівні центральної влади

• У 2019 році в Україні завершився перший перехід влади від одного президента до іншого шляхом проведення демократичних і плюралістичних виборів, що дозволило досягти подальшого стабільного прогресу в реформуванні системи державного управління в країні. Подальший курс України визначився протягом року за результатами двох виборчих кампаній — президентських і парламентських виборів, на яких перемогли, відповідно, Президент Володимир Зеленський і його партія «Слуга народу». З початком роботи нових уряду і парламенту Україна стала свідком незвичайно швидкого ухвалення нових законів. Нова влада також поновила переговори з Росією щодо врегулювання конфлікту у східному регіоні Донбасу.[xxiii]
• Президентська передвиборча кампанія, зокрема другий тур виборів між двома переможцями першого туру, чинним Президентом Петром Порошенком і коміком Володимиром Зеленським, проходили у форматі політичного шоу і були оповиті аурою популізму.[xxiv] У своїй передвиборчій кампанії Зеленський, який скористався масовим невдоволенням чинною владою, обіцяв подолати корупцію[xxv] та просуватися у напрямку диджиталізації країни[xxvi] й наголошував на тому, що під час свого президентства він у всьому покладатиметься на свою команду, яку він представив перед другим туром виборів.[xxvii]
• 21 квітня переважна більшість українців віддали голоси за Зеленського, який переміг чинного Президента Порошенка у другому турі виборів із результатом у 73% голосів. За наявною інформацією, широка підтримка Зеленського частково стала можливою завдяки використанню ним іміджу комедійного персонажа непідкупного президента-новачка в політиці з телесеріалу «Слуга народу».[xxviii] Водночас, у соціальних мережах велася інформаційна атака на Президента Порошенка, а провал ним реформ був підданий критиці на найпопулярнішому в Україні телевізійному каналі «1+1», що належить олігарху і соратнику Зеленського Ігорю Коломойському.[xxix] Порошенку також зашкодили корупційні скандали навколо нього і його найближчого оточення, а також втома суспільства від конфлікту на Донбасі та погана економічна ситуація в країні, що змусило виборців шукати альтернативні кандидатури на виборах.[xxx]
• Партія «Слуга народу», назву якої політсила запозичила від однойменного телевізійного серіалу студії Зеленського, здобула монобільшість у парламенті, завдяки чому команда президента отримала потужний мандат від суспільства для реалізації заявлених реформ.[xxxi] На цій хвилі новий парламент взявся до роботи в «турборежимі».[xxxii] У перші чотири місяці ним було ухвалено 361 законопроєкт і зареєстровано 1 490 законопроєктів.[xxxiii] Для порівняння, попередній парламент ухвалив 765 законопроєктів за перший рік своєї роботи.[xxxiv] Проте сторонні спостерігачі дійшли висновку, що 76% рішень, прийнятих новим парламентом у перший квартал його роботи, були ухвалені з порушенням мінімум однієї процедури.[xxxv]
• Новий парламент затвердив запропонований Зеленським склад кабінету міністрів, який вважався наймолодшим в Європі із середнім віком 39 років.[xxxvi] Багато хто з міністрів був новачком у політиці й майже не мав досвіду управління складними структурами. Свої посади зберегли два міністри з попереднього уряду, а саме Міністерка фінансів Оксана Маркарова та Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков.[xxxvii]
• З призначенням нового уряду була проведена реструктуризація деяких міністерств. При цьому деякі міністерства були просто перейменовані, тоді як інші – об’єднані, іноді з незрозумілих причин.[xxxviii] Наприклад, Міністерство енергетики та захисту довкілля замінило Міністерство енергетики, хоча незрозуміло, яким чином нове міністерство реалізовуватиме цілі у сфері захисту довкілля.[xxxix] Деякі нові міністерства зберегли персонал, що працював у попередньому кабінеті, і просто продовжили реформи своїх попередників. Наприклад, Міністерство розвитку громад та територій перепризначило одного заступника міністра з попереднього складу[xl] і публічно зобов’язалося продовжити реформу децентралізації.[xli] З іншого боку, персонал Міністерства охорони здоров’я сприйняв в штики нову очільницю Міністерства та її команду, у зв’язку з чим було призначено внутрішній аудит діяльності Міністерства.[xlii]
• Першочерговим завданням для Зеленського стало просування в переговорах щодо відновлення миру на Донбасі. Обмін 35 військовополонених і моряків, захоплених у полон в Азовському морі,[xliii] став першим позитивним кроком на цьому шляху. Після трирічної перерви відновилися переговори у форматі нормандської четвірки під час зустрічі Президента Зеленського з Президентом Росії Володимиром Путіним у грудні 2019 року. На зустрічі була досягнута домовленість про обмін полоненими та імплементацію режиму припинення вогню, а також відбулося зрушення у переговорах щодо транзиту російського природного газу територією України.[xliv]

Виборчий процес

• У 2019 році в Україні відбулися президентські[xlv] та дострокові парламентські вибори з дотримання принципів прозорості й змагальності.[xlvi] До проведення парламентських виборів Верховна Рада України проголосувала за новий Виборчий кодекс, розгляд якого тривав з 2015 року і на який згодом Президент Зеленський наклав вето. Парламентський комітет опрацював питання, що викликали занепокоєння у Президента, і поставив на голосування нову редакцію законопроєкту. 27 грудня Президент Зеленський підписав новий Виборчий кодекс.

• 21 квітня переважна більшість українців віддали голоси за Володимира Зеленського у другому турі президентських виборів. Колишній комік та актор здобув перемогу з результатом у 73% голосів виборців, тоді як чинний Президент Порошенко отримав трохи менше ніж 25% голосів. Спостерігачі на виборах визнали наявність деяких незначних процедурних порушень, але в цілому дали позитивну оцінку організації виборів.[xlvii] Явка виборців у другому турі була високою (на рівні 62%).[xlviii]
• Маючи широку підтримку, але зв’язані руки через слабку опозиційну коаліцію в парламенті, Президент Зеленський під час своєї інавгурації розпустив Верховну Раду та оголосив про проведення дочасних парламентських виборів.[xlix] Вибори, які мали відбутися в жовтні 2019 року, були перенесені на липень після того, як Конституційний суд визнав конституційним указ Президента про розпуск парламенту.[l] Новостворена партія Президента Зеленського «Слуга народу» на хвилі успіху Зеленського отримала 41,3% голосів у багатомандатних виборчих округах[li] і 131 зі 199 мандатів у мажоритарних округах.[lii] Загалом президентська партія здобула 254 з 424 місць у парламенті й вперше в історії незалежної України сформувала однопартійну парламентську більшість.[liii] Громадянська мережа, що займалася моніторингом місцевих виборів, підтвердила, що жодних системних порушень в день голосування виявлено не було, мали місце лише окремі, епізодичні порушення.[liv]
• 13 вересня новостворена Верховна Рада розпустила Центральну виборчу комісію (ЦВК) після звинувачень з боку Зеленського у політичній упередженості ЦВК під час парламентських виборів.[lv] Хоча більшість звільнених членів ЦВК пропрацювали в комісії менше року, лідери опозиції та експерти розкритикували це рішення, оскільки їх робота була позитивно оцінена спостерігачами за виборами.[lvi] Громадянська мережа з моніторингу місцевих виборів ОПОРА дійшла висновку, що випадки упередженості, на які посилається президент, не призвели до системних порушень виборчого процесу і не були достатньо значущими для того, щоб розпускати ЦВК.[lvii] 4 жовтня Верховна Рада затвердила новий склад ЦВК, четверо з 17 членів якої входили до попереднього складу.[lviii]
• До проведення дочасних виборів у липні, Верховна Рада затвердила новий Виборчий кодекс, проєкт якого був зареєстрований у парламенті ще у 2015 році.[lix] Проте Президент Зеленський швидко наклав вето на цей кодекс, заявивши, що підпише його лише після внесення 17 поправок до нього.[lx] 19 грудня законопроєкт з усіма поправками був затверджений Верховною Радою і підписаний Президентом 27 грудня.[lxi] Новий кодекс запроваджує систему пропорційного представництва на виборах народних депутатів, з поєднанням відкритих і закритих партійних списків, і передбачає зміну виборчої системи на місцевих виборах. У новий кодекс увійшло багато поправок, запропонованих Зеленським, зокрема щодо забезпечення прав голосу внутрішньо переміщених осіб (ВПО) та трудових мігрантів та встановлення 40-відсоткової квоти на представництво жінок у виборчих списках партій. У майбутньому очікується прийняття додаткових норм та положень виборчого законодавства.[lxii]
• Відповідно до нового Виборчого кодексу на виборах депутатів місцевих рад використовуватимуться дві різні виборчі системи залежно від величини адміністративно-територіальних одиниць (до 90 тис. чи понад 90 тис. виборців), при цьому на виборах депутатів обласних рад використовуватиметься виборча система з відкритими партійними списками. Для виборів сільських, селищних, міських голів, а також старост використовуватиметься мажоритарна система відносної більшості з голосуванням в єдиному одномандатному окрузі, де перемогу отримують кандидати, які наберуть найбільшу кількість голосів.[lxiii]
• Заохочена перемогами на президентських і парламентських виборах, президентська команда також збиралася провести дострокові місцеві вибори.[lxiv] Проте для цього необхідно було внести зміни до Конституції задля чіткого визначення порядку розпуску місцевих рад та звільнення їх голів та встановлення чітких меж таких повноважень.[lxv] Зважаючи на ці обмеження, влада вирішила відкласти місцеві вибори до завершення обов’язкового об’єднання територіальних громад.[lxvi]

Розвиток громадянського суспільства

• У 2019 році українське громадянське суспільство продовжило користуватися відносною свободою. Проте незалежні громадські монітори зафіксували 68 нападів на активістів протягом року, зауважуючи, що влада доклала недостатньо зусиль для належного розслідування цих справ.[lxvii] Багато хто з активістів скористався нагодою, яка випала під час дочасних парламентських виборів, щоб піти у владу, балотувавшись у виборчих списках політичних сил, які змагалися за місця в парламенті. Наприклад, колишніми активістами є чотири члени Комітету з питань антикорупційної політики, у тому числі голова комітету Анастасія Красносільська.[lxviii]
• В липні було скоєно напад на Катерину Гандзюк, херсонську активістку-викривачку корупційних злочинів, яка через чотири місяці померла від травм, завданих сірчаною кислотою, якою її облили невідомі.[lxix] В липні 2019 року Тимчасова слідча комісія Верховної Ради для проведення розслідування відомостей щодо нападів на Катерину Гандзюк та інших громадських активістів затвердила звіт, в якому закликала провести перевірку ходу розслідування і численних процесуальних порушень, вчинених під час його проведення.[lxx] Генеральний прокурор Руслан Рябошапка заявив, що для того, щоб досягти зрушень у цій справі, йому доведеться змінити групу прокурорів, що займаються її розслідуванням.[lxxi] 12 грудня Верховна Рада нового скликання створила ще одну спеціальну комісію для розслідування справи Гандзюк та ще 55 інших справ, зареєстрованих у 2017-2018 роках, щодо нападів на громадських активістів у Херсонській, Харківській та Одеській областях.[lxxii]
• Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів (Асоціація УМДПЛ) у 2019 році зафіксувала 68 випадків тиску на громадських активістів, який чинився, зокрема, шляхом судового переслідування, фізичних нападів і політично мотивованих затримань під час проведення громадських кампаній та протестів.[lxxiii] Наприклад, поліція м. Рівне затримала двох активістів під час проведення маленького мітингу за імпічмент Зеленського у травні 2019 року. Пізніше апеляційний суд визнав активістів невинними.[lxxiv]
• Завдяки перемозі Зеленського на виборах громадянське суспільство отримало можливість взяти безпосередню участь в управлінні державою. Багато хто з активістів потрапив до парламенту за списком президентської партії.[lxxv] У той час як деякі активісти скористалися нагодою для просування власного порядку денного,[lxxvi] інші висловлювали стурбованість курсом реформ влади[lxxvii] та здатністю громадянського суспільства долучитися до формування державної політики, оскільки парламент здійснював розгляд та прийняття законопроєктів у «турборежимі». Проте поряд з активнішою участю у політичному житті країни, громадянське суспільство намагається зберегти свій статус незалежного суб’єкта.[lxxviii]
• Через п’ять років після Євромайдану суспільство залишається відстороненим від громадянського активізму. У 2019 році лише 7% українців активно займалися волонтерством; 4% брали активну участь у діяльності громадських організацій (ГО), тоді як 13% повідомили, що рідко долучаються до громадської діяльності.[lxxix]
• У червні в Києві відбувся четвертий найбільший в історії України Марш рівності «КиївПрайд», в якому взяли участь понад 8 000 учасників. Захід пройшов без серйозних інцидентів, з посиленими заходами безпеки та за підтримки київської влади, Президента Зеленського та авторитетних діячів з різних сфер.[lxxx] Вперше до маршу приєдналися понад 30 військових.[lxxxi]
• Громадські організації залишаються фінансово залежними від міжнародних донорів. Попри створення нових механізмів конкурсного фінансування, більшість коштів і далі розподіляються без конкурсу. В лютому Міністерство фінансів підтвердило право неурядових організацій (НУО) надавати платні послуги без втрати статусу неприбутковості, що дозволило їм ще більше диверсифікувати джерела фінансування.[lxxxii]
• Під час передвиборчих кампаній 2019 року в Україні активізувалися ультраправі групи. З жовтня 2018 року по травень 2019 року було зафіксовано 95 випадків залякування та насильства за участі ультраправих груп, що у 23 випадках призвели до травм.[lxxxiii] Найактивніші групи протягом року отримали фінансування з державного бюджету в розмірі 845 000 грн. (30 000 дол. США) коштом урядових грантів на програми національно-патріотичного виховання молоді.[lxxxiv] При цьому зазначені групи не викликали інтересу серед широких  верств суспільства: ультраправі партії підтримало лише 2% громадян.[lxxxv]

Незалежність ЗМІ

• Українське медіасередовище, хоча й залишається плюралістичним, досі продовжує залежати від фінансової підтримки декількох олігархів, які також намагаються впливати на національну політику. Для деяких медіа характерні маніпуляції, поширення дезінформації та контроль інформаційного простору. У 2019 році журналісти продовжили стикатися з насильством, свідченням чого стала низка нападів, зафіксованих з початку року.[lxxxvi]
• Українські ЗМІ перебувають під контролем декількох відомих бізнесменів.[lxxxvii] Вплив, який вони здійснюють через ЗМІ, став більш очевидним під час президентських виборів 2019 року. Телеканал «1+1», підконтрольний олігарху Ігорю Коломойському, широко висвітлював передвиборчу кампанію Володимира Зеленського, водночас виставляючи у негативному світлі чинного Президента Петра Порошенка, з яким Коломойський відкрито ворогував. «5 канал», який належить Порошенку, залишався лояльним до свого власника.[lxxxviii]
• У 2019 році було зафіксовано 75 нападів на журналістів[lxxxix] (порівняно з 86 нападами у 2018 році); у 12 випадках справа дійшла до суду.[xc] У червні після нападу помер черкаський журналіст Вадим Комаров, який розслідував корупційні схеми.[xci] У вересні в рамках обміну полоненими з Росією було звільнено Кирила Вишинського, головного редактора видання «РИА Новости-Украина».[xcii] Вишинського було заарештовано у 2018 році за державну зраду. За наявними даними, Служба безпеки Україна знайшла докази того, що інформаційне агентство Вишинського поширювало повідомлення, спрямовані на шкоду суверенітету та територіальній цілісності країни.[xciii]
• Українським Інститутом масової інформації було зафіксовано 243 випадки порушень свободи слова, зокрема випадки втручання в журналістську діяльність, обмеження доступу до публічної інформації, цензури, непрямого тиску та кібератак на ЗМІ.[xciv]
• Регулювання, безпека та свобода Інтернету стали важливим завданням для нового Міністерства цифрової трансформації в Україні. Тільки у вересні Facebook видалив 168 акаунтів, 149 сторінок та 79 груп за скоординовану «недостовірну» активність в Україні.[xcv] Зокрема, було видалено сторінки Znaj.ua, одного з 25 найпопулярніших онлайн-ресурсів.[xcvi]
• Редакційною незалежністю продовжує користуватися суспільний мовник «Суспільне».[xcvii] При цьому в останні три роки він отримує недостатнє фінансування. Бюджет на 2019 рік покрив лише 61% операційних витрат, що призвело до браку кадрів і відсутності контенту та обладнання.[xcviii] Наразі суспільна телерадіокомпанія налічує 26 телеканалів та 28 радіостанцій, з яких лише декілька здійснюють мовлення в Україні.[xcix]
• У вересні Національна рада з питань телебачення і радіомовлення позбавила ліцензій п’ять регіональних компаній, які ретранслювали телеканал «112 Україна». Компанії систематично порушували умови ліцензії й отримали декілька попереджень.[c] Водночас, ліцензія телеканалу «112 Україна», що належить Тарасу Козаку, близькому соратнику проросійського політика Віктора Медведчука, анульована не була, і він продовжує здійснювати супутникове мовлення.[ci] Проте Службою безпеки України продовжується розслідування діяльності телеканалу, щодо якого висунуто звинувачення у підтримці тероризму та сприянні російській агресії після того, як ним було анонсовано проведення телемосту з телеканалом «Росія 1».[cii]
• У липні в Україні набув чинності новий закон про мову.[ciii] Ним встановлено вимогу про те, що частка мовлення державною мовою на національному телебаченні повинна становити не менше 90%. Місцевим телерадіоорганізаціям дозволяється здійснювати мовлення іншими мовами в обсязі не більше 20%, тоді як на каналах, що мовлять мовами корінних народів (кримськотатарською мовою), частка мовлення українською мовою повинна становити не менше 30%.[civ] Друкованим ЗМІ дозволяється видаватися іншими мовами, якщо одночасно з відповідним тиражем видання іноземною мовою видається тираж цього видання державною мовою.

управління на рівні місцевих органів влади

• До кінця 2019 року в Україні на добровільних засадах було створено 1 002 об’єднаних територіальних громади, наділені новими повноваженнями, фінансування яких здійснюється в рамках реформи податкової децентралізації.[cv] Завдяки цій реформі у 2019 році доходи місцевого бюджету зросли на 14%.[cvi] Водночас органи місцевого самоврядування продовжують залежати від центральної влади, яка ухвалює рішення щодо розподілу субвенцій і бюджетів.[cvii] Після приходу до влади нового керівництва держави у вересні, чиновники взялися за децентралізацію і зобов’язалися завершити процес об’єднання громад. Маючи абсолютну більшість місць у парламенті, команда Зеленського поставила собі за мету завершити внесення змін до Конституції, без яких було неможливо довести до кінця реформу з децентралізації.[cviii]
• У січні 2019 році уряд анонсував другий етап реформи децентралізації, який передбачав завершення процесу об’єднання місцевих територіальних громад та реформування другого рівня адміністративно-територіального устрою країни (районів).[cix] Для реалізації цього першочергового завдання влада підготувала перспективні плани формування територій громад кожної області зі встановленням нових меж адміністративно-територіальних одиниць, а також зміною меж вже об’єднаних територіальних громад[cx] попри протести останніх.[cxi] Робоча група при Міністерстві розвитку громад та територій на цей момент переглядає перспективний план кожної області, проводячи консультації з представниками обласних адміністрацій, місцевого самоврядування та профільних асоціацій. При цьому реалізацію планів планується завершити до лютого 2020 року.[cxii]
• Втім, залишається занепокоєння щодо курсу децентралізації, який обрала нова влада.[cxiii] Наприклад, було заморожено фінансування органів місцевого самоврядування з Державного фонду місцевого розвитку і затримується виплата субвенцій на соціально-економічний розвиток.[cxiv]
• Завдяки впевненій перемозі партії «Слуга народу» в парламенті, президент планував провести дострокові місцеві вибори.[cxv] Проте пізніше представники влади визнали, що місцеві вибори відбудуться лише після завершення реформи децентралізації.[cxvi]
• Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства було перейменовано в Міністерство розвитку громад та територій, яке очолила новопризначена міністерка Альона Бабак.[cxvii] Серед цілей міністерства – забезпечення регіонального розвитку, підтримка формування спроможних громад та розвиток якісних послуг й інфраструктури на місцевому рівні.
• Маючи абсолютну більшість місць у парламенті, нова влада заявила про свої наміри забезпечити швидке запровадження необхідного законодавства про децентралізацію.[cxviii] Перший законопроєкт, внесений на розгляд президентом у грудні, був розкритикований експертами через запровадження інституту префектів, які можуть значно обмежувати повноваження органів місцевого самоврядування.[cxix] Цей документ було відкликано, а в другому законопроєкті, поданому президентом до парламенту 28 грудня, вже були враховані деякі проблемні питання.[cxx] Проте під тиском критики з боку експертів[cxxi] та міжнародних установ,[cxxii] цей другий законопроєкт також був відкликаний.
• У поточну редакцію внесеного президентом законопроєкту внесено додаткові, більш кардинальні зміни, які передбачають ліквідацію виборних районних рад і подальше наділення нового інституту префектів повноваженнями зі здійснення нагляду за діяльністю органів місцевого самоврядування.[cxxiii] Влада планує внести необхідні зміни до Конституції та завершити обов’язкове об’єднання територіальних громад до проведення місцевих виборів у 2020 році.
• Водночас 1 002 територіальні громади, які добровільно об’єдналися станом на кінець 2019 року, охоплюють 41% території України та близько 30% населення.[cxxiv]

Ефективність і незалежність судової системи

• Попри спроби попередньої влади провести судову реформу, починаючи з внесення змін до Конституції у 2016 році, незалежність судової влади так і не вдалося забезпечити. На сьогодні громадяни не довіряють судам, вважаючи їх корумпованими та політизованими.[cxxv] Нова влада з самого початку визначила проведення судової реформи своїм головним пріоритетом, зосередившись на перезавантаженні основних судових установ, а саме Верховного Суду та Вищої кваліфікаційної комісії суддів.
• В січні 2019 року Громадська рада міжнародних експертів взяла участь у відборі суддів до Вищого антикорупційного суду, розглянувши 113 кандидатур. За результатами експертної перевірки близько 37% кандидатів не були рекомендовані до призначення.[cxxvi] 11 квітня Президент Порошенко призначив 38 суддів Вищого антикорупційного суду, які приступили до роботи 5 вересня. 18 вересня Верховна Рада внесла зміни до закону «Про Вищий антикорупційний суд» для уточнення повноважень антикорупційного суду, віднісши до його компетенції розгляд лише тих справ щодо корупційних правопорушень, які раніше розслідувало Національне антикорупційне бюро (НАБУ). Очікується, що на розгляд цього суду потрапить близько 200 справ.[cxxvii]
• У першій половині 2019 року численні суди ухвалювали спірні рішення з питань, що не належали до їхньої юрисдикції, що свідчило про неналежне функціонування судової системи.[cxxviii] Одним із таких рішень був розпуск Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, відповідальної за кваліфікаційне оцінювання кандидатів на посаду судді та добір кандидатів для призначення на посаду судді. Окружний адміністративний суд Києва чинив тиск на комісію шляхом відкриття судового провадження, тоді як його судді відмовилися пройти кваліфікаційне оцінювання ВККС, згідно з даними розслідування НАБУ.[cxxix] За інформацією НАБУ, суд втручався у діяльність комісії, припиняючи повноваження деяких її членів та призначаючи більш лояльних членів, і чинив тиск на суддів з метою ухвалення ними неправосудних рішень.[cxxx]
• 16 жовтня Верховна Рада ухвалила новий законопроєкт (№ 1008), який вносить зміни до основних норм законодавства, що стосуються судової реформи. Серед запропонованих змін – відновлення роботи Вищої кваліфікаційної комісії суддів, перезапуск Верховного Суду і нові функції Вищої ради правосуддя.[cxxxi] Визнаючи прогрес з реалізацією реформ, міжнародні організації висловили занепокоєння з приводу деяких положень зазначеного закону, зокрема щодо процесу відбору суддів Верховного Суду та нагляду за діяльністю Вищої кваліфікаційної комісії суддів з боку Вищої ради правосуддя. Посольства різних країн звернулися до керівництва Верховної Ради та Офісу Президента зі спільним листом, в якому просили продовжити обговорення запропонованого законопроєкту.[cxxxii]
• Законопроєктом № 1008 також пропонується вдвічі скоротити кількість суддів Верховного Суду. У той час як Громадська рада доброчесності висловила занепокоєння щодо доброчесності приблизно 20% суддів,[cxxxiii] міжнародні спостерігачі заявили, що рішення щодо кількості суддів повинно прийматися за результатами перегляду норм юрисдикції суду та укомплектування належним штатом судів нижчих інстанцій.[cxxxiv]
• 19 вересня Верховна Рада ухвалила новий закон про реформування органів прокуратури в державі. Законом передбачається повна зміна структури органів прокуратури, атестація прокурорів, створення нового Офісу генерального прокурора і зменшення максимальної кількості прокурорів з 15 000 до 10 000 осіб.[cxxxv] Тестування працівників прокуратури розпочалося одразу після прийняття закону.

Рівень корупції

• У вересні 2019 року почав працювати Вищий антикорупційний суд України (ВАКС), якому підсудні справи, досудовим розслідуванням яких займалося Національне антикорупційне бюро (НАБУ). З початком роботи ВАКС в Україні завершилося формування інституційної структури для розслідування кримінальних корупційних злочинів, скоєних високопосадовцями, і суд почав розгляд перших гучних справ. Подолання корупції стало одним із ключових пунктів передвиборчої програми Володимира Зеленського, оскільки він звинувачував чинного Президента Порошенка в неефективній боротьбі з корупцією. Невдоволення суспільства станом боротьби з корупцією було однією з головних причин, чому українці проголосували за нового лідера країни.[cxxxvi]
• У першій половині 2019 року НАБУ розпочало розслідування 533 кримінальних проваджень щодо корупції серед високопосадовців, переважно на державних підприємствах. Завдяки цим діям державі було відшкодовано понад 107 мільйонів гривень (3,96 мільйона доларів США) збитків. Детективи НАБУ притягнули до відповідальності 139 осіб, і ще 70 осіб набули статусу обвинувачених. Проте ефективність роботи агентства підривають затримки з розглядом справ Вищим антикорупційним судом,[cxxxvii] де деякі справи очікують свого розгляду вже понад два роки.[cxxxviii]
• З початком роботи ВАКС до нього була передана низка справ щодо корупції у вищих ешелонах влади. Серед них – справа бізнесмена Вадима Альперіна, який після звинувачення в причетності до контрабанди в Одесі, що завдала державі збитків на суму мінімум 700 млн гривень (25,87 млн доларів США), пропонував детективам НАБУ хабар у 800 000 доларів США.[cxxxix] Ще одна справа стосується колишнього нардепа Ярослава Дубневича, який нібито лобіював закупівлю «Укрзалізницею» обладнання за суттєво завищеними цінами у компанії, підконтрольної Дубневичу, внаслідок чого державі було завдано збитків на суму 93 млн гривень (3,44 млн доларів США).[cxl]
• 26 лютого Конституційний суд визнав неконституційною статтю Кримінального кодексу про незаконне збагачення, декриміналізувавши таким чином відповідальність за незаконне збагачення посадових осіб.[cxli] Запровадження кримінальної відповідальності за незаконне збагачення було одним із зобов’язань України перед МВФ і відповідна стаття в Кримінальному кодексі дозволяла проводити кримінальне розслідування щодо необґрунтованих активів посадових осіб, що перевищують їх офіційні доходи.[cxlii] Внаслідок цього НАБУ закрило 27 кримінальних проваджень,[cxliii] а Спеціалізована антикорупційна прокуратура закрила 65 кримінальних справ.[cxliv] У серпні Президент Зеленський зареєстрував новий закон про повернення кримінального покарання за незаконне збагачення. Закон, який було затверджено в листопаді, передбачає позбавлення волі на строк від 5 до 10 років за набуття посадовими особами активів, вартість яких на 6,5 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян перевищує їхні законні доходи.[cxlv]
• 5 червня Конституційний суд позбавив НАБУ права визнавати недійсними угоди фігурантів корупційних розслідувань.[cxlvi] Це рішення було ухвалено за результатами розгляду апеляційної скарги «Запорізького заводу феросплавів», пов’язаного з Ігорем Коломойським. НАБУ раніше скористалося цими повноваженнями у 42 справах, визнавши недійсними 92 сумнівні угоди.
• 2 жовтня Верховна Рада проголосувала за перезавантаження Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК), але з важливими змінами у структурі його керівництва. Керувати діяльністю НАЗК замість п’яти членів відтепер буде голова, якого призначатиме Кабінет міністрів. Голову призначатимуть на чотири роки й лише на один термін. Діяльність агентства підлягатиме незалежній оцінці, результати якої можуть бути підставою для звільнення голови агентства.[cxlvii]

Авторка: Юлія Єсмуханова має понад 17 років досвіду роботи в проєктах міжнародної технічної допомоги з питань демократії та управління в Україні й займається питаннями підтримки громадянського суспільства, органів місцевого самоврядування та розвитку спроможності, приділяючи особливу увагу реформам у сферах боротьби з корупцією та децентралізації. Вона здобула ступінь магістра публічної політики та управління в Йоркському університеті. Юлія є співавторкою численних публікацій з питань політичних досліджень, зокрема дослідження на тему «Торгово-економічні зв’язки в Україні», публікації  «Повільна боротьба України за децентралізацію».

Примітка

Рейтинги, подані у звіті, є результатом консенсусу організації Freedom House, її наукових радників та автора(-ів) цього звіту. Погляди та висновки, викладені у цьому звіті, належать автору(-ам). Оцінювання проведено за шкалою від 1 до 7, де 7 відображає найвищий рівень демократичного прогресу, а 1 – найнижчий. Інтегральний індекс демократії є середнім значенням оцінювання за всіма категоріями, що досліджувалися у звіті за даний рік. Процент демократії, який було запроваджено у 2020 році, – це Індекс демократії, що вимірюється за шкалою від 0 до 100 балів, де 0 балів означає найменш демократичний режим, а 100 – найбільш демократичний.