Примітка

Показники рейтингу та оцінка стану, представлені вище, не відображають умови, що склалися на підконтрольних Україні територіях та в Криму, які аналізуються в окремих звітах. У звіті «Свобода у світі» оцінюється рівень політичних прав та громадянських свобод на окремій географічній території, незалежно від того, чи ця територія перебуває під впливом держави, недержавних суб’єктів чи іноземних сил. Спірні території іноді оцінюються окремо, якщо вони відповідають певним критеріям, зокрема таким як наявність відносно стабільних меж, що дозволяє робити щорічні порівняння. Для отримання детальнішої інформації див. методологію звіту та розділ «Поширені запитання».

Загальний огляд

Східний Донбас складається з частин Донецької та Луганської областей України, які ще в 2014 році були окуповані російськими та проросійськими сепаратистськими силами. Він займає близько третини території цих двох областей і є домівкою для більше ніж половини довоєнного показника чисельності населення, що становив близько 6,5 млн осіб, проте визначити точно, скільки саме осіб зараз проживає на цій території, неможливо. Місцева влада перебуває в руках так званих Донецької та Луганської народних республік (“ДНР» та “ЛНР», відповідно), які проголосили свою незалежність, але не були визнані жодною країною світу, у тому числі Росією. Обидві республіки повністю залежать від Москви у фінансовому відношенні та в контексті постачання бойовиків та зброї, а їхні лідери відкрито виступають за приєднання до Російської Федерації. Політична діяльність на цих територіях жорстко контролюється силами безпеки, не залишаючи місця для повноцінної опозиції. Місцеві ЗМІ також знаходяться під жорсткими обмеженнями, а користувачі соціальних мереж зазнають арештів за свої критичні дописи. Верховенство права та громадянські свободи загалом не дотримуються.

Головні події 2019 року

• Олександр Ананченко, якого було призначено «прем’єр-міністром» “ДНР» ще в жовтні 2018 року, з’явився перед публікою і вперше виступив публічно лише в листопаді 2019 року, що підкреслює надзвичайну непрозорість урядових структур цих двох сепаратистських утворень.
• У червні в Росії почали видавати російські паспорти жителям окупованих територій Донбасу за спрощеною процедурою. За наявними повідомленнями, у жовтні сепаратистська влада провела перепис населення на окупованих територіях, проте його результати не були одразу ж оприлюднені.
• Продовження блокади торгівлі з окупованими територіями України, поряд із корупцією та безперервним насильством, продовжували стримувати зусилля з відновлення місцевої економіки.

ПОЛІТИЧНІ ПРАВА: -1 / 40

A. ВИБОРЧИЙ ПРОЦЕС: 0 / 12

A1.      Чи був чинний голова уряду або іншого головного національного органу обраний шляхом вільних та чесних виборів? 0 / 4

Відповідно до конституцій двох вищезгаданих сепаратистських утворень, виконавчу владу здійснює безпосередньо обраний «глава республіки», який призначає прем’єр-міністра та кабінет за згодою законодавчого органу.

Вибори очільників “ЛНР» та “ДНР» були проведені в обох утвореннях у листопаді 2018 року, проте вони не були визнані міжнародною спільнотою і вважалися широкою громадськістю такими, що пройшли без реальної конкуренції. Повідомлялося про випадки шахрайства та залякування виборців. У Донецьку переможцем було оголошено Дениса Пушиліна, який до виборів обіймав посаду тимчасового виконувача обов’язків ватажка угруповання після вбивства свого попередника в серпні 2018 року. Він отримав 61% голосів виборців, тоді як решта голосів розподілилася між чотирма маловідомими кандидатами. Більш перспективні конкуренти були позбавлені можливості взяти участь у виборах. Леонід Пасічник, що виконує обов’язки лідера сепаратистів у Луганській області після перевороту 2017 року, підтвердив свою позицію, набравши 68% голосів виборців і обійшовши трьох маловідомих опонентів.

A2.      Чи були чинні представники національного законодавчого органу обрані шляхом вільних та чесних виборів? 0 / 4

Конституціями “ДНР» та “ЛНР» передбачено формування «народних рад» у складі 100 та 50 депутатів, відповідно. Вибори законодавчого органу в листопаді 2018 року відбулися за таких самих недосконалих умов, що й одночасні вибори очільників “ЛНР» та “ДНР», з недопуском до виборів усіх більш-менш значущих конкурентів. Обидва утворення мають лише два санкціоновані владою політичні «рухи». Громадський рух правлячої в “ДНР» партії набрав 72,5% голосів, тоді як в “ЛНР» 74,1% голосів здобув «Мир Луганщині». Решта місць дісталися двом другорядним рухам, «Вільному Донбасу» та «Луганському економічному союзу».

A3.      Чи є виборче законодавство та виборчий процес справедливими, і чи забезпечується їх неупереджена реалізація компетентними органами з організації та проведення виборів? 0 / 4

У 2018 році виборчі органи сепаратистських утворень свавільно застосовували закони та постанови відповідних угруповань, за неофіційною інформацією маніпулюючи оголошеними результатами виборів та використовуючи технічні засоби для недопущення до участі у виборах більш відомих суперників чинних лідерів. Для прикладу, виборча комісія “ДНР» прийняла кожен із підписних листів на підтримку офіційно дозволених кандидатів, але відмовила в прийнятті підписного листа, поданого бізнесменом-сепаратистом Павлом Губарєвим, з підстав фальсифікації підписів, що містилися в ньому.

B. ПОЛІТИЧНИЙ ПЛЮРАЛІЗМ ТА УЧАСТЬ: 0 / 16

B1.      Чи мають право громадяни об’єднуватися в різні політичні партії або інші конкурентні політичні групи за власним вибором, і чи є система вільною від незаконних перепон для утворення і припинення діяльності таких конкурентних партій та груп? 0 / 4

Сепаратистські утворення можна схарактеризувати як політичні дуополії, в яких обидві піддані офіційним санкціям сторони підтримують приблизно однаковий політичний порядок денний. Будь-які інші політичні організації, навіть якщо вони також мають проросійську орієнтацію, фактично заборонені. Наприклад, комуністичній партії було відмовлено в реєстрації в окупованому Донецьку.

B2.      Чи має опозиція реальну можливість збільшити рівень своєї підтримки або отримати владу шляхом виборів? 0 / 4

Чинні ватажки сепаратистів вперше прийшли до влади в результаті насильства та підтримки з боку Москви, а передвиборчі перегони 2018 року показали, що серйозних конкурентів вони не терпітимуть навіть у рамках проросійського сепаратистського руху. У “ДНР» не допустили до виборів Павла Губарєва на тій підставі, що він не зібрав достатньої кількості дійсних підписів, тоді як потенційному кандидату Олександру Ходаковському, колишньому командиру спецпідрозділу СБУ, російські прикордонники відмовили у в’їзді на територію. Обидва виступають за швидку інтеграцію з Росією. Дружину Губарєва, негласну очільницю громадського руху «Вільний Донбас» Катерину Губарєву, тимчасово затримали, щоб не допустити її участі в передвиборному з’їзді цього руху у вересні. Ще один кандидат на посаду глави “ДНР», представник комуністів Ігор Хакімзянов, не зміг своєчасно подати заяву після поранення, отриманого в результаті вибуху, який також стався у вересні.

B3.      Чи є політичний вибір громадян вільним від домінування позаполітичних сил або політичних сил, які користуються позаполітичними засобами? 0 / 4

Росія створила складну мережу контролю «народних республік», яка впливає на всі аспекти повсякденного життя, у тому числі політичні питання. Місцеві ЗМІ, школи та університети, державні служби та бізнес-структури очолюють люди, віддані сепаратистському керівництву. Попри те, що багато хто з них є місцевими жителями, деякі ключові посади займають громадяни Росії. Політичний контроль у загальному підсумку забезпечується таємними міністерствами «державної безпеки» обох політичних утворень, якими, за наявною інформацією, керує Федеральна служба безпеки Росії (ФСБ), та «народними міліціями», до лав яких входять десятки тисяч озброєних чоловіків і які, як вважається, перебувають під командуванням офіцерів російських регулярних військ.

B4.      Чи мають різні категорії населення (включно з представниками етнічних, релігійних, ґендерних груп, ЛГБТ-спільноти та інших груп) повні політичні права та виборчі можливості? 0 / 4

У той час як конституції сепаратистських утворень гарантують рівні права незалежно від етнічної приналежності, раси чи релігійних переконань, етнічні та релігійні групи, не приналежні до Росії, на практиці зазнають обмежень, і жоден прошарок суспільства не здатний самоорганізовуватися для відстоювання своїх інтересів у політичній сфері.

C. ФУНКЦІОНУВАННЯ УРЯДУ: 0 / 12

C1.      Чи визначають політику уряду його вільно обраний голова і представники національного законодавчого органу? 0 / 4

Жоден із високопосадовців сепаратистських утворень на Донбасі не обирається шляхом вільних виборів, а їхні де-факто уряди діють вкрай непрозоро, через що важко визначити, наскільки незалежними від російського уряду вони є на практиці. Для прикладу, Олександра Ананченка, прем’єр-міністра “ДНР», призначеного в жовтні 2018 року, рідко бачили на публіці, поки він не з’явився на засіданні правлячої політичної сили в листопаді 2019 року. Обидва утворення перебувають у міжнародній ізоляції і повністю залежать від Росії у військовому та економічному плані.

C2.      Чи є заходи щодо запобігання корупції серед посадових осіб дієвими та ефективними? 0 / 4

Вважається, що корупція є широко поширеною в окупованих Донецьку та Луганську, а ефективні механізми боротьби з нею відсутні. Як пояснюють аналітики, вбивство лідера сепаратистів “ДНР» Олександра Захарченка у 2018 році та відсторонення від керівництва ватажка “ЛНР» Ігоря Плотницького роком раніше стали реакцією Москви на надмірну корумпованість місцевих еліт. Незважаючи на те, що влада “ДНР» заарештувала принаймні одного високопосадовця епохи Захарченка та провела розслідування у справах щодо інших, немає доказів того, що зміна керівництва значно зменшила корупцію.

C3.      Чи функціонує уряд відкрито та прозоро? 0 / 4

Відсутність прозорості є основною рисою обох сепаратистських режимів. Попри те, що якась відкритість існувала в “ЛНР» при Плотницькому, коли щотижневі засідання уряду “ЛНР» транслювалися в прямому ефірі на YouTube, утворення повернулося до більш високого рівня секретності після того, як у 2017 році до влади прийшов Леонід Пасічник, колишній співробітник СБУ. В обох «республіках» заведено повідомляти про звільнення членів кабінету з посад, просто представляючи їхніх наступників без жодних пояснень чи публічного обговорення.

У 2019 році “ДНР» та “ЛНР» створили Громадські палати – урядові консультативно-дорадчі органи з представниками громадянського суспільства, створені за російською моделлю. Проте в червні обидві палати обрали своїми головами колишніх високопосадовців сепаратистських республік, які були відсторонені від влади на попередніх етапах міжусобиць. Ці кроки свідчать про те, що ці органи використовувалися для створення номенклатурних посад і латання тріщин у сепаратистському русі.

ДОДАТКОВЕ ДИСКРЕЦІЙНЕ ПИТАННЯ ЩОДО ПОЛІТИЧНИХ ПРАВ

Чи здійснюється свідома зміна етнічного складу країни або території урядом або окупаційною владою з метою знищення культури або зміщення політичного балансу на користь іншої групи? -1 / 0

Вираження української ідентичності на контрольованих сепаратистами територіях Донбасу вважається небезпечним, і з 2014 року ці території залишили більшість жителів, які ідентифікували себе українцями. Хоча обидва утворення номінально надали українській мові статус офіційної разом із російською мовою, вона рідко використовується сепаратистською владою. В грудні 2019 року Пушилін запропонував зробити російську мову єдиною офіційною мовою на території “ДНР». Під час перепису населення в жовтні 2019 року контрольовані сепаратистами ЗМІ наголошували на тому, що майже всі респонденти ідентифікували себе як етнічні росіяни.

ГРОМАДЯНСЬКІ СВОБОДИ: 6 / 60

D. СВОБОДА ВИРАЖЕННЯ ПОГЛЯДІВ І ПЕРЕКОНАНЬ: 2 / 16

D1.      Чи існують вільні та незалежні медіа? 0 / 4

На окупованому Донбасі вільні та незалежні медіа не працюють з 2014 року, коли були вчинені збройні напади на місцеві редакції і багатьом журналістам довелося виїхати з контрольованих сепаратистами територій. На сьогодні у місцевому медіа-просторі домінують «офіційні» телерадіокомпанії та сайти “ДНР» і “ЛНР». Відносно невелику кількість місцевих друкованих ЗМІ також було взято під контроль сепаратистами. Сепаратистські видання переважно публікують інформацію та цитати сепаратистських та російських чиновників. Повідомлення про збройний конфлікт ґрунтуються виключно на заявах сепаратистських угруповань, які звинувачують українську владу у кожному випадку порушення режиму припинення вогню. Ситуація на підконтрольній українській владі частині території України майже завжди висвітлюється у негативному ключі, тоді як репортажі про місцеву економіку зосереджуються на незначних позитивних подіях, таких як відкриття нової лави на шахті.

Певна критика сепаратистського режиму періодично висловлювалася в інтернет-ресурсах, контрольованих Павлом Губарєвим. Проте, оскільки Губарєв і його дружина намагалися зареєструватися кандидатами на виборах у листопаді 2018 року, ці медіа ненадовго припинили свою роботу. Після відновлення своєї діяльності їхня риторика загалом стала менш критичною.

Незалежні блогери та журналісти, які працюють під прикриттям або анонімно на контрольованих сепаратистами територіях, ризикують потрапити за ґрати на тривалий строк у випадку встановлення їхньої особи. У 2016 році було викрадено луганського блогера Едуарда Неделяєва, якого у 2017 році було засуджено до 14 років тюремного ув’язнення за обвинуваченням у шпигунстві; пізніше, в грудні 2017 року, його звільнили в рамках обміну полоненими між терористами та українською владою. У 2017 році бойовики затримали донецького журналіста Станіслава Асєєва і змусили його «зізнатися» на відео у шпигунстві, після чого, у жовтні 2019 року, його було засуджено до позбавлення волі на строк 15 років; його звільнили під час обміну полоненими у грудні 2019 року.

Зусилля української влади та незалежних приватних ЗМІ щодо здійснення мовлення на контрольованих сепаратистами територіях були зірвані через глушіння сигналу. Українські журналісти загалом не їздять до “ДНР» та “ЛНР» з міркувань безпеки, а більшості закордонних ЗМІ заборонено в’їзд на ці території ще з 2015 року. Політика сепаратистських органів влади щодо акредитації журналістів залишається надзвичайно вибірковою.

D2.      Чи мають особи право вільно сповідувати свою релігію або не сповідувати ніякої релігії у суспільному і приватному житті? 1 / 4

Хоча обидві «народні республіки» гарантують свободу віросповідання у своїх конституціях, прихильники віросповідань, які не належать до Російської православної церкви, зазнають переслідувань. Найбільше постраждали Свідки Єгови, яких у 2018 році було повністю заборонено як екстремістську організацію, а їхнє майно було конфісковано. Також того ж року в результаті запровадження обов’язкової процедури перереєстрації без визнання залишилася значна кількість релігійних організацій, а жертвами рейдів та інших утисків стали баптисти, члени Православної Церкви Київського патріархату та Греко-Католицької Церкви та деякі мусульманські громади. За наявною інформацією, з 2014 року з контрольованих сепаратистами територій виїхала значна кількість представників релігійних меншин, включаючи римо-католиків та євреїв.

D3.      Чи існують академічні свободи і чи не зазнає освітня система впливу широкої політичної пропаганди? 0 / 4

Місцеві вищі навчальні заклади були взяті під контроль сепаратистів у 2014 році. Найбільші з них, такі як Донецький національний університет, були розділені на дві суперницьких установи, одна на підконтрольній українській владі території, а інша – під контролем сепаратистської влади за старою адресою. На окупованих територіях відбувається масована політико-ідеологічна обробка населення; старші школи отримали нові навчальні програми з переглянутими уроками історії, а обсяг навчання українською мовою значно скоротився.

D4.      Чи мають громадяни право вільно висловлювати свої особисті погляди з політичних чи інших гострих питань, не побоюючись стати об’єктом стеження чи розправи? 1 / 4

Існують переконливі докази здійснення контролю за активністю громадян у соціальних мережах. Відбуваються арешти та затримання громадян за розміщення дописів або інше вираження своїх думок з критикою у бік сепаратистської влади. Наприклад, у січні 2016 року було заарештовано релігієзнавця Ігоря Козловського, відомого своїми проукраїнськими поглядами. Його було засуджено до двох років і восьми місяців позбавлення волі за сфабрикованими звинуваченнями у володінні зброєю. У грудні 2017 року Козловського було звільнено під час обміну полоненими. Донецького коментатора Романа Манєкіна, палкого прихильника союзу з Росією, тимчасово затримували щонайменше двічі у 2017 та 2018 роках після публічної критики керівництва “ДНР». Повідомлення про жорстоке поводження під час перебування під вартою та поширеність політичного насильства загалом також слугують стримувальним фактором для свободи вираження поглядів.

E. ПРАВА НА СВОБОДУ ОБ’ЄДНАННЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЇ: 0 / 12

E1.      Чи існує свобода зібрань? 0 / 4

Жодних значних акцій протесту на контрольованих сепаратистами територіях не проводилося з 2014 року, коли більшість проукраїнських активістів були змушені виїхати з цих територій. Не допускаються навіть зібрання націоналістів, які виступають за інтеграцію з Росією, якщо вони критично висловлюються у бік сепаратистської влади. У липні 2019 року у Донецьку було швидко розігнано невеликі несанкціоновані збори російських націоналістів-прихильників жорсткої лінії через чутки про загрозу вибуху. Учасники поскаржилися на присутність представників спецслужб у цивільному.

E2.      Чи забезпечується свобода неурядових організацій, зокрема тих, що займаються захистом прав людини, – а також діяльністю у галузі державного управління? 0 / 4

Діяльність незалежних громадських організацій (ГО) на підконтрольних сепаратистам територіях заборонена. Єдина місцева незалежна ГО, яка, за наявною інформацією, працювала в цьому регіоні, а саме волонтерська група «Відповідальні громадяни», припинила свою діяльність після того, як у 2016 році декількох її лідерів примусово депортували на територію України, підконтрольну українській владі. Того ж року з Донецька вигнали чеську гуманітарну організацію People in Need, і в акредитації було відмовлено іншим неросійським іноземним громадським організаціям, крім Міжнародного комітету Червоного Хреста, деяких установ ООН та Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ).

E3.      Чи існує свобода профспілок та аналогічних професійних організацій? 0 / 4

У “ДНР» та “ЛНР» є офіційні федерації профспілок, обидві з яких очолюють члени сепаратистського парламенту, підпорядковані місцевому керівництву. Метою санкціонованих офіційною владою профспілок є об’єднання працівників для підтримки сепаратистської влади, а не захист їхніх трудових прав.

F. ВЕРХОВЕНСТВО ПРАВА: 0 / 16

F1.       Чи існує незалежна судова система? 0 / 4

У двох сепаратистських утвореннях, що розглядаються, відсутні будь-які ознаки незалежності судової системи. Їхні суди регулярно засуджують до тривалих термінів тюремного ув’язнення нібито українських агентів та інших осіб, яких місцева влада вважає своїми ворогами, підтверджуючи сфабриковані звинувачення незалежно від доказів. Робота судової влади є повністю непрозорою, оскільки відсутня інформація про те, щоб сторонні спостерігачі допускалися на судові засідання.

F2.       Чи забезпечується належне здійснення правосуддя у цивільних та кримінальних справах? 0 / 4

Сепаратистські органи влади та пов’язані з ними збройні групи не дотримуються основних гарантій належного здійснення правосуддя. Поширеною практикою залишаються свавільні арешти та затримання, і, за наявною інформацією, слідчі використовували погрози та насильство для вибиття зізнань. До числа осіб, звільнених в рамках обміну полоненими з українською владою, увійшли свавільно затримані цивільні особи та журналісти, а також українські військовослужбовці. Під час обміну полоненими в грудні 2019 року сепаратисти передали 76 людей – 69 цивільних осіб та 12 військовослужбовців.

F3.       Чи забезпечується захист від незаконного застосування фізичної сили, а також свобода від воєн та заворушень? 0 / 4

Бої між підтримуваними Росією сепаратистами та українською армією продовжилися і в 2019 році, нерідко наражаючи на небезпеку мирне населення. За даними Управління Верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ), з початку конфлікту у квітні 2014 року було вбито понад 13 000 людей, у тому числі понад 3300 цивільних осіб. УВКПЛ засудило брак інституційних механізмів, покликаних запобігти та покарати за насильницькі зникнення, щодо яких надходила інформація під час конфлікту, особливо на його ранніх етапах.

Надходили численні повідомлення про жорстоке поводження та катування в сепаратистських в’язницях і слідчих ізоляторах. Міністерства державної безпеки обох самопроголошених утворень регулярно публікують відеоролики, в яких затримані зізнаються у шпигунстві та інших формах підривної діяльності, виявляючи при цьому ознаки фізичного насильства чи сильного психологічного тиску.

F4.       Чи гарантують законодавство, політики та практики рівне ставлення до різних верств населення? 0 / 4

Окрім переважно ворожого ставлення до української етнічної ідентичності, відсутні норми, які б захищали від дискримінації інші етнічні меншини на підконтрольних сепаратистам територіях – наприклад, греків, азербайджанців та вірменів. У межах глибоко недосконалої правової системи, що функціонує на окупованих територіях, жінки, які зазнають ґендерної дискримінації, мають вкрай обмежені можливості для захисту своїх прав і не визнаються основні права представників ЛГБТ + спільноти. У січні 2018 року двоє російських трансгендерних активістів поїхали до Донецька з метою проведення арт-перфомансу на підтримку таких прав. Їх затримали, два тижні тримали під вартою, після чого видворили з Донецька.

G. ОСОБИСТА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ ТА ПРАВА ОСОБИ: 4 / 16

G1.      Чи мають особи свободу пересування, включно з можливістю змінювати місце проживання, роботи чи навчання? 1 / 4

Проїзд з окупованих територій Донбасу на територію України, підконтрольну українській владі, і у зворотному напрямку є обмеженим, і цивільним особам доводиться стояти в довгих чергах та проходити численні перевірки для того, щоб перетнути кілька спеціальних КПВВ. Попри те, що в’їхати на територію Росії і виїхати з неї не так складно, високопосадовці-сепаратисти повинні попереджати своїх керівників, перш ніж виїжджати з окупованих територій.

Вважається, що з 2014 року мінімум 1,5 мільйона осіб з довоєнної чисельності в 6,6 мільйона жителів Донбасу були змушені залишити свої домівки. У червні 2019 року російська влада почала роздавати російські паспорти жителям окупованих територій, що викликало занепокоєння тим, що сепаратистська влада проявлятиме дискримінацію стосовно тих мешканців, які зберегли українські паспорти.

G2.      Чи мають особи можливість реалізовувати право володіння майном і створювати приватні підприємства без неправомірного втручання з боку державних чи недержавних акторів? 0 / 4

Майнові права грубо порушуються. На контрольованих сепаратистами територіях де-факто влада взяла основні приватні підприємства під «зовнішнє управління», фактично націоналізувавши їх. Основним оператором зовнішнього управління є тіньова холдингова компанія з російським керівництвом, зареєстрована в окупованому Росією грузинському регіоні Південної Осетії. Надходять численні повідомлення про інші вилучення майна, зокрема експропріацію квартир, законні власники яких виїхали з окупованих територій.

G3.      Чи мають особи соціальні свободи особистості, включно зі свободою вибору партнера у шлюбі, свободою визначати розмір сім’ї, правом на захист від насильства в сім’ї та контролю зовнішнього вигляду? 2 / 4

Домашнє насильство є серйозною проблемою, і обидва сепаратистські утворення вжили номінальних кроків для покращення захисту жінок і дітей. Однак припинення надання послуг українськими державними органами та громадськими організаціями створило негативні умови для жертв домашнього насильства, і надходять повідомлення про випадки сексуального насильства в слідчих ізоляторах на контрольованих сепаратистами територіях. Жодне із сепаратистських утворень не визнає одностатеві шлюби.

G4.      Чи мають особи рівні можливості та свободу від економічної експлуатації? 1 / 4

На економічні можливості впливають не припинюваний конфлікт, торговельні обмеження з підконтрольною офіційному уряду частиною України, міжнародні санкції, а також концентрація багатства і ресурсів в руках еліт, пов’язаних з Росією та сепаратистами. Значна кількість жителів залежить від гуманітарної допомоги. Про експлуататорські умови праці, зокрема низьку або невиплачувану заробітну плату, повідомляли навіть контрольовані сепаратистами ЗМІ. За наявною інформацією, сепаратистські сили навчали та залучали неповнолітніх до участі у збройних конфліктах.