ГРОМАДЯНСЬКІ СВОБОДИ: 4 / 60 (−1)

D. СВОБОДА ВИРАЖЕННЯ ПОГЛЯДІВ І ПЕРЕКОНАНЬ: 2 / 16

D1.      Чи існують вільні та незалежні ЗМІ? 0 / 4

На окупованому Донбасі вільні та незалежні ЗМІ не працюють з 2014 року. У місцевому медіа-просторі домінують «офіційні» телерадіокомпанії та сайти «ДНР» і «ЛНР». Відносно невелика кількість місцевих друкованих ЗМІ також опинилася під контролем сепаратистів. Сепаратистські видання переважно повторюють інформацію, що повідомляється сепаратистськими та російськими чиновниками, а також їхні висловлювання. Повідомлення про збройний конфлікт ґрунтуються виключно на заявах сепаратистських міліцій, які звинувачують українську владу у кожному випадку порушення режиму припинення вогню. Ситуація на підконтрольній українській владі частині території України майже завжди висвітлюється у негативному ключі, тоді як репортажі про місцеву економіку зводяться до висвітлення таких позитивних подій, як відкриття нової лави на шахті.

Блогерів та журналістів з проукраїнською позицією змушували замовкнути, ув’язнюючи їх на тривалі строки, а згодом депортуючи на підконтрольну уряду територію України в рамках обміну полоненими. Найяскравішим прикладом є історія Станіслава Асєєва, журналіста-фрілансера служби «Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода» (РВЄ/РС). Його було засуджено до позбавлення волі на 15 років за статтями «організація екстремістської організації» та «шпигунство». На підконтрольну українській владі територію Станіслав зміг повернутися у 2019 році, після двох років ув’язнення. На окупованих територіях Донбасу залишаються також проросійські блогери, критично налаштовані по відношенню до сепаратистського керівництва, але вони зазвичай працюють анонімно.

Українські журналісти в основному не їздять на територію «ДНР» та «ЛНР» з міркувань безпеки, а більшість закордонних ЗМІ стикаються із надзвичайно обмежувальною політикою акредитації журналістів, яка фактично прирівнюється до заборони журналістської діяльності на окупованих територіях.

D2.      Чи мають особи право вільно сповідувати свою релігію або не сповідувати ніякої релігії у суспільному і приватному житті? 1 / 4

Хоча обидві «народні республіки» гарантують свободу віросповідання, прописану у своїх конституціях, віруючі, які не належать до Російської православної церкви, продовжують зазнавати переслідувань. Найбільших утисків зазнають Свідки Єгови, яких у 2018 році було повністю заборонено як екстремістську організацію, а їхнє майно було конфісковано. Також того ж року в результаті запровадження обов’язкової процедури перереєстрації без визнання залишилася значна кількість релігійних організацій: жертвами рейдів та інших утисків стали баптисти, члени Православної Церкви Київського патріархату та Греко-Католицької Церкви, а також деякі мусульманські громади. З 2014 року, за оцінками, з контрольованих сепаратистами територій виїхали більшість представників релігійних меншин, включно із представниками римо-католиків та євреїв.

D3.      Чи існують академічні свободи і чи не зазнає освітня система впливу широкої політичної пропаганди? 0 / 4

Місцеві вищі навчальні заклади були взяті під контроль сепаратистів у 2014 році. Деякі з них, як, наприклад, Донецький національний університет, були розділені на дві конкуруючі установи, одна на підконтрольній українській владі території, а інша – під контролем сепаратистської влади за старою адресою. На окупованих територіях продовжується масована політико-ідеологічна обробка населення; у вересні 2020 року виші були змушені перейти на російські освітні стандарти, раніше отримавши нові навчальні програми з переглянутими уроками історії та скороченною кількістю годин викладання українською мовою.

Політико-ідеологічна обробка населення набула загрозливих масштабів, при цьому особливого ідеологічного впливу зазнає підростаюче покоління. Для цього в обох республіках були створені воєнізовані молодіжні організації. Вступити до «Молодої гвардії – Юнармії» можуть діти уже у віці від восьми років, у зв’язку з чим залучення дітей до таких воєнізованих організацій сприймається як захід, спрямований на створення дитячої армії.

D4.      Чи мають громадяни право вільно висловлювати свої особисті погляди з політичних чи інших гострих питань, не побоюючись стати об’єктом стеження чи розправи? 1 / 4

Будь-яке відкрите висловлювання критики є вкрай небезпечним, а дописи громадян у соцмережах відстежуються владою. Наприклад, у грудні 2020 року було затримано проросійського блогера, донеччанина Романа Манекіна за звинуваченням у співпраці з українськими спецслужбами шляхом публічного і приватного листування в соціальній мережі Facebook. Його щонайменше двічі затримували і раніше, у 2017 та 2018 роках, за критику керівництва «ДНР» у соцмережах.

Свідчення колишніх ув’язнених про жорстоке поводження з ними під час тримання під вартою також слугують стримуючим фактором для свободи вираження поглядів.

E. ПРАВА НА СВОБОДУ ОБ’ЄДНАННЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЇ: 0 / 12

E1.      Чи існує свобода зібрань? 0 / 4
Жодних значних акцій протесту на контрольованих сепаратистами територіях не проводилося з 2014 року, коли більшість проукраїнських активістів були змушені виїхати з цих територій. Не допускаються навіть зібрання націоналістів, які виступають за інтеграцію з Росією, якщо вони критично висловлюються у бік сепаратистської влади. Навесні 2020 року у Луганській області родичі і колеги шахтарів, що вдалися до страйку, влаштували несанкціоновані мітинги на їх підтримку. Протести припинилися після того, як шахтарям була погашена частина заборгованості з виплати заробітної плати, а співробітниками сепаратистського міністерства безпеки була затримана частина протестувальників; за наявною інформацією, деякі шахтарі під час перебування під вартою були піддані катуванню, а члени їхніх родин були свавільно затримані.

E2.      Чи забезпечується свобода громадських організацій, зокрема тих, що займаються захистом прав людини, а також діяльністю у галузі державного управління? 0 / 4

Діяльність незалежних громадських організацій (ГО) на підконтрольних сепаратистам територіях заборонена. Єдина місцева незалежна ГО, яка працювала на контрольованих сепаратистами територіях, а саме волонтерська група «Відповідальні громадяни», припинила свою діяльність у 2016 році після того, як декількох її лідерів примусово депортували на територію України, підконтрольну українській владі. Також сепаратистська влада вигнала з окупованих територій іноземні гуманітарні організації, зокрема чеську гуманітарну організацію «Людина в біді» [People in Need]. Єдиними міжнародними організаціями, які зберігають присутність на цих територіях, є Міжнародний комітет Червоного Хреста, деякі установи ООН та Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ).

E3.      Чи існує свобода профспілок та аналогічних професійних організацій? 0 / 4

У «ДНР» та «ЛНР» є офіційні федерації профспілок, обидві з яких очолюють члени сепаратистського парламенту, підпорядковані місцевому керівництву. Метою офіційно санкціонованих профспілок є об’єднання працівників для підтримки сепаратистської влади, а не захист їхніх трудових прав. Наприклад, у 2020 році керівництво спілки гірників «ЛНР» підтримало «реструктуризацію» 56 шахт, процес, який тягнув за собою значне скорочення зарплат та чисельності працівників шахт.

F. ВЕРХОВЕНСТВО ПРАВА: 0 / 16

F1.       Чи існує незалежна судова система? 0 / 4

У двох сепаратистських утвореннях відсутні будь-які ознаки незалежності судової системи. Суди продовжили засуджувати до тривалих термінів тюремного ув’язнення нібито українських агентів та інших осіб, яких місцева влада вважала своїми ворогами, підтверджуючи сфабриковані звинувачення без урахування наявних доказів. Робота судової влади є повністю непрозорою, і немає жодної інформації про те, щоб сторонні спостерігачі допускалися на судові засідання.

F2.       Чи забезпечується належне здійснення правосуддя у цивільних та кримінальних справах? 0 / 4

Сепаратистські органи влади та пов’язані з ними збройні групи не дотримуються основних гарантій належного здійснення правосуддя. Поширеною практикою залишаються свавільні арешти та затримання, і, за наявною інформацією, допитувачі використовували погрози та насильство для вибиття зізнань. У своїй доповіді, оприлюдненій у вересні 2020 року, Моніторингова місія Організації Об’єднаних Націй з прав людини в Україні зазначила, що свідчення звільнених в’язнів «підтвердили тенденцію щодо застосування катувань і жорстокого поводження».

F3.       Чи забезпечується захист від незаконного застосування фізичної сили, а також свобода від воєн та заворушень? 0 / 4

Бої між підтримуваними Росією сепаратистами та українською армією продовжилися і в першій половині 2020 року, нерідко наражаючи на небезпеку мирне населення. Друга половина року пройшла набагато спокійніше, поки виконувалися поновлені домовленості щодо припинення вогню, яких вдалося досягти в липні. За даними Управління Верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ), з початку конфлікту у квітні 2014 року було вбито понад 13000 людей, у тому числі понад 3300 цивільних осіб. УВКПЛ засудило брак інституційних механізмів, покликаних запобігти та покарати за насильницькі зникнення, щодо яких надходила інформація під час конфлікту, особливо на його ранніх етапах.

Надходили численні повідомлення про жорстоке поводження, сексуальне насильство та катування в сепаратистських в’язницях і місцях несвободи. Міністерства державної безпеки обох самопроголошених утворень регулярно публікують відеоролики, в яких затримані зізнаються у шпигунстві та інших формах підривної діяльності, виявляючи при цьому ознаки фізичного насильства чи сильного психологічного тиску.

F4.       Чи гарантують законодавство, політики та практики рівне ставлення до різних верств населення? 0 / 4

У межах глибоко недосконалої правової системи, що функціонує на окупованих територіях, жінки, які зазнають ґендерної дискримінації, мають вкрай обмежені можливості для захисту своїх прав, і не визнаються основні права представників ЛГБТ+-спільноти. У 2018 році двоє російських трансґендерних активістів поїхали до Донецька з метою проведення арт-перфомансу на підтримку прав трансґендерних людей. Їх швидко затримали та вигнали з Донецька.

Окрім переважно ворожого ставлення до української етнічної ідентичності, відсутні норми, які б захищали від дискримінації інші етнічні меншини на підконтрольних сепаратистам територіях – наприклад, греків, азербайджанців та вірмен.

G. ОСОБИСТА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ ТА ПРАВА ОСОБИ: 3 / 16 (−1)

G1.      Чи мають особи свободу пересування, включно з можливістю змінювати місце проживання, роботи чи навчання? 0 / 4 (−1)

Проїзд з контрольованих сепаратистами територій на територію України, підконтрольну українській владі, і в зворотньому напрямку вже й так був жорстко обмежений, а у відповідь на пандемію COVID-19 були запроваджені додаткові суворі, надмірно бюрократичні та часто свавільні обмеження. Усі п’ять контрольно-пропускних пунктів в’їзду-виїзду (КПВВ) на лінії розмежування між контрольованими сепаратистами територіями та територіями, підконтрольними українському уряду, були закриті з кінця березня до середини червня, і лише згодом два КПВВ поновили роботу. В «ДНР» були введені більш жорсткі обмеження, ніж в «ЛНР»: в’їзд дозволявся лише особам, які отримали попереднє погодження, але після в’їзду вони мали пройти двотижневу обсервацію в лікарні. Пункти пропуску між «ЛНР» та «ДНР» так і не були відкриті. Найбільше зазначені обмеження позначились на понад одному мільйоні пенсіонерів похилого віку, які тепер були позбавлені можливості їздити на контрольовану українською владою територію, щоб отримати пенсію, звернутися до лікаря або вирішити інші важливі особисті справи. В’їхати на територію Росії і виїхати з неї не так складно, але високопосадовці-сепаратисти досі повинні попереджати своїх керівників, перш ніж виїжджати з окупованих територій.

У 2020 році російська влада продовжила роздавати російські паспорти жителям окупованих територій, і, за заявами сепаратистів, у грудні було видано понад 350,000 паспортів. Вважається, що з 2014 року свої домівки залишили мінімум 1,5 мільйона осіб порівняно з довоєнною чисельністю 6,6 мільйонів жителів Донбасу, що свідчить про те, що російські паспорти отримали не більше 14% громадян. Проте посилення наступу на українську мову та українську ідентичність викликає побоювання, що власники українських паспортів зіткнуться із ще більшими труднощами в майбутньому.

Зміни в рейтингу: Рейтинг знизився з 1 до 0 балів через те, що обмеження вільного пересування у відповідь на пандемію COVID-19 запроваджувалися вибірково для обмеження поїздок на контрольовані українським урядом території України і у зворотному напрямку.

G2.      Чи мають особи можливість реалізовувати право володіння майном і створювати приватні підприємства без неправомірного втручання з боку державних чи недержавних суб’єктів? 0 / 4

Сепаратисти продовжили порушувати майнові права. В «ЛНР» де-факто влада реструктуризувала вугільні шахти, перевівши їх у державний холдинг «Восток-Уголь», у тому числі підприємства, раніше націоналізовані сепаратистською владою під приводом їх переведення під «зовнішнє управління». Основним оператором зовнішнього управління є тіньова холдингова компанія з російським керівництвом, яка, за наявною інформацією, зареєстрована в окупованому Росією грузинському регіоні Південна Осетія. Надходять численні повідомлення про інші випадки вилучення майна, зокрема експропріацію квартир, законні власники яких виїхали з окупованих територій.

G3.      Чи мають особи соціальні свободи особистості, включно зі свободою вибору партнера у шлюбі, свободою визначати розмір сім’ї, правом на захист від насильства в сім’ї та контролем за зовнішнім виглядом? 2 / 4

Домашнє насильство є серйозною проблемою, і обидва сепаратистські утворення вжили номінальних кроків для покращення захисту жінок і дітей. Однак припинення надання послуг українськими державними органами та громадськими організаціями мало негативні наслідки для осіб, які страждають від домашнього насильства. Жодне сепаратистське утворення також не визнає одностатеві шлюби.

G4.      Чи мають особи рівні можливості та свободу від економічної експлуатації? 1 / 4

На економічні можливості впливають конфлікт, який триває, введені офіційною владою обмеження щодо торгівлі з окупованими територіями України, міжнародні санкції, а також концентрація багатства і ресурсів в руках еліт, пов’язаних з Росією та сепаратистами. Значна кількість жителів залежить від гуманітарної допомоги. Про експлуататорські умови праці, зокрема низьку або невиплачувану заробітну плату, повідомляли навіть контрольовані сепаратистами ЗМІ. За наявною інформацією, сепаратистські сили навчали та залучали неповнолітніх до участі у збройному конфлікті.