Примітка

Повномасштабне вторгнення військ російського режиму в Україну в лютому 2022 року призвело до значного погіршення ситуації з політичними правами та громадянськими свободами українців. Наведені в цьому звіті показники рейтингу та оцінка стану не відображають ситуації, що склалася на раніше окупованих територіях України – в Криму та на Східному Донбасі, які аналізуються в окремих звітах. У звітах «Свобода у світі» оцінюється стан політичних прав і громадянських свобод на окремій географічній території незалежно від того, чи ця територія перебуває під впливом держави, недержавних суб’єктів чи іноземних сил. Спірні території іноді оцінюються окремо, якщо вони відповідають певним критеріям, зокрема таким, як наявність відносно стабільних меж, що дозволяє робити щорічні порівняння. Для отримання більш детальної інформації див. методологію звіту та розділ «Поширені запитання».

Загальний огляд

У лютому 2022 року російські збройні сили розпочали повномасштабне вторгнення в Україну, яке спричинило масові жертви серед цивільного населення і військових та супроводжувалося руйнуванням цивільної інфраструктури. Мільйони українців були змушені покинути свої домівки, а російські військові вчиняли позасудові страти, катування і сексуальне насильство щодо місцевих жителів. На територіях, що перебували під окупацією протягом тривалого часу, російська влада вдавалася до залякування, використовувала свавільні затримання і катування аби встановити контроль над політичними поглядами, системою освіти та багатьма іншими аспектами цивільного життя. Нинішній уряд України провів низку реформ, спрямованих на зміцнення демократичних інститутів, але в країні все ще доводиться боротися з корупцією в уряді, судовій системі та інших сферах.

Головні події 2023 року

•  Бойові дії між російськими та українськими військами розгорнулися на сході та півдні України, а лінія фронту майже не змінилася після місяців важких боїв і значних втрат з обох сторін. Російські війська завдавали невибіркових ракетних ударів по цивільних і військових об'єктах в усіх регіонах України, і станом на кінець року окупували близько 18% території країни.
• У вересні російська влада провела незаконні місцеві вибори на окупованих територіях. Українська влада, іноземні уряди та міжнародні організації засудили ці вибори, які супроводжувалися залякуванням виборців російськими військовими, і в яких взяли участь виключно російські або проросійські кандидати, які підтримали окупацію.
• У листопаді президент Володимир Зеленський оголосив, що проведення парламентських виборів, запланованих на кінець 2023 року, буде відкладене, поки діє воєнний стан і країна перебуває в стані війни. Це рішення викликало певну критику, однак соціологічні опитування показали, що суспільство його підтримує; експерти зазначили, що проведення виборів за нинішніх умов наражатиме громадян на небезпеку, до того ж вибори неможливо буде провести на окупованих територіях, а мільйони українських біженців за кордоном, внутрішньо переміщені особи (ВПО) та військові на лінії фронту, швидше за все, будуть фактично виключені з виборчого процесу.
• У грудні лідери Європейського Союзу (ЄС) ухвалили рішення Європейської комісії про початок переговорів з Україною про вступ до ЄС. Цей крок став результатом багаторічної роботи українського уряду та громадянського суспільства, спрямованої на виконання обов’язкових вимог для вступу, зокрема посилення боротьби з корупцією та проведення низки ключових реформ судової системи в 2023 році.

ПОЛІТИЧНІ ПРАВА: 21 / 40 (−1)

A. ВИБОРЧИЙ ПРОЦЕС: 9 / 12

A1.  Чи був чинний голова уряду або іншого головного національного органу обраний шляхом вільних і чесних виборів? 4 / 4

Президент обирається прямим голосуванням на п'ять років та не більше двох термінів підряд. На виборах 2019 року, що відбулися у два тури в березні та квітні, Володимир Зеленський переміг чинного президента Петра Порошенка, здобувши 73,2% голосів у другому турі виборів та отримавши більшість голосів у всіх областях України, крім однієї. Міжнародні спостерігачі визнали вибори змагальними й чесними попри те, що їх неможливо було провести в Криму та на Східному Донбасі.

A2.  Чи були чинні представники національного законодавчого органу обрані шляхом вільних і чесних виборів? 3 / 4

450 членів однопалатного парламенту (Верховної Ради) обираються строком на п’ять років за змішаною системою, за якої половина депутатів обирається за закритими списками на пропорційній основі, а друга половина – в одномандатних округах.

На дострокових виборах, що проходили в липні 2019 року, партія президента Зеленського «Слуга народу» здобула 254 місця – найбільший показник для партій в історії незалежної України, – що дало їй змогу утворити монобільшість у парламенті. Блок Порошенка, який був перейменований у партію «Європейська солідарність», отримав 25 парламентських місць. Об’єднання «Опозиційна платформа – За життя» (ОПЗЖ) здобула 43 місця, «Батьківщина» – 26, а партія «Голос» – 20.

Загалом вибори були визнані змагальними та чесними, незважаючи на певні проблеми. Оскільки їх не вдалося провести в Криму та на Східному Донбасі, у парламенті було заповнено лише 424 місця з 450. Крім того, близько мільйона громадян України не змогли проголосувати через відсутність зареєстрованого місця проживання. Місія Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) зі спостереження за виборами вказала на деякі порушення, зокрема «широко поширену практику підкупу виборців, зловживання адміністративним ресурсом і практику використання всіх можливих прогалин у законодавстві», що позбавили кандидатів рівних можливостей.

У жовтні 2020 року відбулися вибори до місцевих органів влади. Більшість обраних депутатів місцевих рад по всій країні були самовисуванцями. Партія «Слуга народу» зазнала поразки в боротьбі за посади мерів великих міст, проте зберегла представництво в більшості міських рад. Незважаючи на загалом професійне адміністрування виборчого процесу Центральною виборчою комісією (ЦВК) у період пандемії COVID-19, спостерігачі ОБСЄ знову висловили низку зауважень, зокрема щодо численних заяв про підкуп виборців і зловживань адміністративним ресурсом.

У листопаді президент Володимир Зеленський заявив, що проведення парламентських виборів, запланованих на кінець 2023 року, буде відкладене, поки діє воєнний стан і країна перебуває в стані війни. Це рішення викликало певну критику, однак опитування Міжнародного республіканського інституту засвідчили, що майже дві третини респондентів підтримують перенесення виборів на час після закінчення війни. Експерти також зазначали, що проведення виборів за нинішніх умов наражатиме громадян на небезпеку, до того ж вибори неможливо буде провести на окупованих територіях, а мільйони українських біженців за кордоном, внутрішньо переміщені особи (ВПО) та військові на лінії фронту, швидше за все, будуть фактично виключені з виборчого процесу.

A3.   Чи є виборче законодавство та виборчий процес справедливими, і чи забезпечується їх неупереджена реалізація компетентними органами з організації та проведення виборів? 2 / 4

ЦВК загалом професійно адмініструє виборчий процес. Однак систему обрання до парламенту, яка застосовувалася в минулому, зокрема під час останніх парламентських виборів у 2019 році, критикують через її вразливість до маніпуляцій і підкупу виборців. У грудні 2019 року новообраний парламент ухвалив виборчий кодекс, яким частково запроваджується пропорційна виборча система з відкритими партійними списками як для парламентських, так і для місцевих виборів. Зеленський підписав його наприкінці того ж року. Місцеві вибори 2020 року проходили за новим виборчим кодексом, у який протягом року були внесені деякі зміни, що дали змогу внутрішньо переміщеним особам взяти участь у виборах.

У період дії правового режиму воєнного стану забороняється призначати та проводити вибори або всеукраїнські та місцеві референдуми. Після перенесення парламентських виборів, які мали відбутися в жовтні 2023 року, очікувалося, що наступні президентські вибори, призначені на березень 2024 року, також будуть перенесені.

B. ПОЛІТИЧНИЙ ПЛЮРАЛІЗМ ТА УЧАСТЬ: 10 / 16 (−1)

B1.  Чи мають право громадяни об’єднуватися в різні політичні партії або інші конкурентні політичні групи за власним вибором, і чи є система вільною від незаконних перепон для утворення і припинення діяльності таких конкурентних партій та груп? 2 / 4

До російського вторгнення 2022 року в Україні не існувало офіційних перешкод для створення та діяльності політичних партій, за винятком заборони Комуністичної партії. Однак у травні 2022 року Зеленський підписав закон про заборону політичних партій, які виправдовують, визнають правомірною або заперечують збройну агресію РФ проти України. Як наслідок, понад десяток партій були визнані «проросійськими» та заборонені, зокрема найбільша опозиційна партія «ОПЗЖ». Деякі члени заборонених партій знайшли можливість зберегти свої посади, у тому числі шляхом створення нових партій.

На окупованих частинах України російські військові вдаються до залякування, використовують свавільні затримання і катування аби встановити контроль над політичними поглядами, а також змусити місцеве цивільне населення коритися російській владі.

Закон України, що набув чинності в 2016 році, передбачає фінансування парламентських партій з державного бюджету, проте фактично надає перевагу вже існуючим партіям: для отримання фінансування партія повинна набрати щонайменше 5% голосів виборців. Новий розмір реєстраційного збору за реєстрацію нової партії є надзвичайно високим порівняно із середнім доходом і прожитковим мінімумом. Партії можуть бути зареєстровані Міністерством юстиції лише підтвердивши наявність у них широкої бази підтримки (10 000 підписів громадян України) у двох третинах областей України. Спричинені війною масове переміщення населення та людські втрати з лютого 2022 року додатково ускладнюють можливість утворення партій у майбутньому. Самовисуванці не можуть балотуватися до місцевих рад у містах із населенням понад 10 000 осіб.

B2. Чи має опозиція реальну можливість збільшити рівень своєї підтримки або отримати владу шляхом виборів? 3 / 4 (−1)

Правляча партія Зеленського наразі зосередила в своїх руках майже всю повноту політичної влади. Ознакою українського політичного середовища є активна міжпартійна конкуренція. У парламенті представлені опозиційні групи, політичній діяльності яких у цілому не перешкоджають ані адміністративно, ані шляхом судових переслідувань.

Згідно з указом президента від 2022 року, загальнонаціональні новинні канали транслюють лише схвалений урядом контент і надають ефірний час переважно представникам правлячої партії, при цьому можливість для опозиційних сил висвітлювати свою діяльність обмежується. Тому багато з них для взаємодії з електоратом звернулися до інших каналів впливу, зокрема соціальних медіа-платформ. Можливості опозиції змагатися за владу також обмежило перенесення парламентських виборів 2023 року.

Незалежна політична діяльність на окупованих Росією територіях України, найімовірніше, стикатиметься з насильством та арештами. У вересні 2023 року, коли в Росії проходили регіональні вибори, російська влада також організувала незаконні місцеві вибори на окупованих територіях Херсонської та Запорізької областей (а також у Луганській та Донецькій областях, що розглядаються в окремому звіті). Влада РФ заявила, що в цих регіонах правляча партія «Єдина Росія» отримала від 75% до 80% голосів на виборах до «місцевих законодавчих зібрань». Українська влада, іноземні уряди та міжнародні організації засудили ці вибори як грубе порушення норм міжнародного права й назвали їхні результати сфабрикованими. Процес характеризувався залякуванням виборців російськими військовослужбовцями, які супроводжували членів виборчих комісій під час незапланованих візитів до помешкань потенційних виборців і були присутніми на виборчих дільницях. У виборах брали участь виключно російські або проросійські кандидати, які підтримали окупацію; справжнім опозиційним кандидатам балотуватися заборонили. За оцінками експертів, на окупованих територіях залишилося менше 30% населення, яке проживало тут до 2022 року, і цей факт став ще одним спростуванням будь-яких тверджень про те, що вибори були репрезентативними.

Зміни в рейтингу: Рейтинг погіршився з 4 балів до 3, оскільки російська окупаційна влада організувала незаконні місцеві вибори на підконтрольних їй територіях, які супроводжувалися залякуванням виборців і висуненням виключно тих кандидатів, які підтримують окупацію.

B3.  Чи є політичний вибір громадян вільним від домінування позаполітичних сил або політичних сил, які користуються позаполітичними засобами? 2 / 4

Українські бізнес-магнати, яких зазвичай називають олігархами, здійснюють значний прямий та опосередкований вплив на українську політику, зокрема шляхом фінансування політичних партій і лобіювання призначення на ключові державні посади лояльних до себе осіб. Однак, згідно з законом від 2021 року, особам, яких визнано олігархами, заборонено здійснювати внески на користь політичних партій.

Продовжує викликати занепокоєння прихований політичний вплив Росії. Щонайменше двоє українських депутатів, заарештованих за звинуваченнями в державній зраді за ймовірну співпрацю з Москвою протягом 2023 року, на кінець року все ще залишалися членами українського парламенту; вони втратять свої мандати, якщо їх визнають винними в інкримінованих злочинах.

Російська влада покладається переважно на збройну силу для контролю над політичною сферою на окупованих територіях.

B4.  Чи мають різні категорії населення (включно з представниками етнічних, расових, релігійних, ґендерних груп, ЛГБТ+-спільноти та інших груп) повні політичні права та виборчі можливості? 3 / 4

Формальних обмежень щодо участі жінок і представників етнічних, расових та інших меншин у політичному житті не існує. Проте реалізації їхнього права голосувати та балотуватися перешкоджають такі фактори, як дискримінація, що стримує від участі в політичній діяльності, а також – для багатьох ромів – відсутність документів, що посвідчують особу. Соціальна дискримінація представників ЛГБТ+ спільноти впливає на їхні можливості займатися політикою і брати участь у виборах.

Крім того, жорстоке насильство та репресії, якими супроводжувалося російське вторгнення, завадили значущій участі в політичній діяльності багатьох громадян із різних демографічних груп.

C. ФУНКЦІОНУВАННЯ УРЯДУ: 4 / 12

C1. Чи визначають політику уряду вільно обраний його глава та представники національного законодавчого органу? 2 / 4

Обрані посадові особи розробляють нові закони та впроваджують реформи, проте значна кількість ініціатив гальмується протидією впливових бізнес-груп та інших зацікавлених кіл. Основною перешкодою для ефективного функціонування системи органів державного управління на підконтрольній уряду території України є корупція.

Обрана влада не може здійснювати повний контроль над окупованими РФ територіями України, площа яких у 2023 році становила близько 18% від загальної площі країни.

C2. Чи є заходи щодо запобігання корупції серед посадових осіб дієвими та ефективними? 1 / 4

Корупція залишається серйозною проблемою, а політична воля до її подолання вирізняється непослідовністю. Антикорупційні органи неодноразово були вплутані в конфлікти політичного характеру з іншими державними органами та обраними посадовими особами.

Незважаючи на серйозні порушення керованості державою, спричинені повномасштабним вторгненням у 2022 році, влада змогла просунутися далі на шляху вдосконалення державного антикорупційного апарату та розпочати важливі розслідування. У 2022 році, після тривалої затримки, керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) був призначений досвідчений слідчий Олександр Клименко. Він здобув підтримку після відкриття нових і відновлення розслідування низки призупинених резонансних справ. Президент Зеленський взяв боротьбу з корупцією у 2023 році під свій особистий контроль, частково для того, аби переконати союзників у США та ЄС у тому, що країна виконує свої зобов’язання покінчити з цією проблемою. Голова Верховного Суду України був затриманий у рамках розслідування резонансної справи про хабарництво і знаходився під вартою до кінця року. У серпні антикорупційні органи викрили корупційну схему, пов’язану з розкраданням міжнародної гуманітарної допомоги, і вказали на причетність до неї першого заступника міністра аграрної політики та продовольства і колишнього заступника міністра економіки; тривало відповідне розслідування. У вересні, реагуючи на звинувачення у незаконному заволодінні коштами при закупівлях для Збройних сил України, уряд Зеленського звільнив міністра оборони Олексія Резнікова та всіх шістьох його заступників. А в грудні Зеленський підписав кілька законів, спрямованих на посилення незалежності САП, збільшення штату Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) та розширення повноважень Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК).

У жовтні парламент ухвалив закон, який скасовує трирічний і впроваджує довічний фінансовий моніторинг для «політично значущих осіб». Критики застерігають, що можливість довічного моніторингу, який можна застосувати до широкого кола осіб, зокрема обраних посадових осіб, аудиторів, працівників центрального банку, дипломатів і керівників державних компаній, може стати причиною того, що кваліфіковані спеціалісти відмовлятимуться вступати на державну службу.

C3.  Чи функціонує уряд відкрито та прозоро? 1 / 4

Низька прозорість влади довгий час сприяла розвитку корупції, а через триваючу війну та воєнний стан рівень прозорості ще більше знизився. Засідання парламентських комітетів більше не є відкритими для громадськості, як того зазвичай вимагає закон; місце, час і порядок денний засідань більше не оголошуються заздалегідь, нібито з міркувань безпеки. Ініціатива президента Зеленського «United 24», започаткована в 2022 році, займається координацією благодійних пожертв на підтримку України, але критики стверджують, що вона ще більше централізує повноваження влади, оскільки вважається, що право розподілу коштів відноситься до компетенції Кабінету міністрів.

У жовтні 2023 року Зеленський підписав закон про відновлення електронного декларування та відкриття реєстру декларацій посадовців. Дію вимоги щодо оприлюднення ними своїх декларацій було призупинено в 2022 році, після початку повномасштабного російського вторгнення.

ДОДАТКОВЕ ДИСКРЕЦІЙНЕ ПИТАННЯ ЩОДО ПОЛІТИЧНИХ ПРАВ

Чи здійснюється свідома зміна етнічного складу країни або території урядом або окупаційною владою з метою знищення культури або зміщення політичного балансу на користь іншої групи? −2 / 0

З 2022 року російська влада відкрито визнала, що її військовою метою є знищення української державності та підпорядкування значної частини, якщо не всієї, України, Кремлю. Після відступу російських військ з населених пунктів Київської, Харківської та Херсонської областей там, як і на інших територіях, були виявлені численні свідоцтва скоєних російськими військовими злочинів, серед яких вибіркові страти, зґвалтування та катування українських цивільних осіб.

Російські військові систематично знищують символи української ідентичності та спадщини в окупованих регіонах сходу та півдня України, зокрема історичні пам’ятки, музеї, церкви та вивіски з написами українською мовою. Російська окупаційна влада також знищувала українські книги та наказувала вчителям нав’язувати дітям кремлівський погляд на історію, заперечувати існування української нації та культивувати серед українських школярів російський патріотизм.

За оцінками української влади, лише в 2022 році до Росії було примусово вивезено 1,2 мільйона українців. Російська влада розлучала українських дітей з їхніми батьками, викрадала дітей з українських дитячих будинків, лікарень та інших установ, і примусово депортувала їх до Росії. У травні 2022 року президент Росії Володимир Путін підписав закон, який спростив для громадян Росії усиновлення українських дітей; при цьому в Росії заборонене усиновлення іноземними громадянами. У квітні 2023 року Парламентська асамблея Рада Європи у своїй резолюції визнала геноцидом депортацію та примусове переселення Москвою українських дітей на територію РФ і зазначила, що російська влада спланувала, організовувала та систематично здійснювала такі переміщення, зробивши їх частиною своєї державної політики, метою якої є «знищення будь-якого зв’язку дітей з українською ідентичністю та її ознак». Уповноважена РФ з прав дитини в липні 2023 року повідомила, що з лютого 2022 року до Росії було вивезено 700 000 українських дітей.

ГРОМАДЯНСЬКІ СВОБОДИ: 28 / 60

D. СВОБОДА ВИРАЖЕННЯ ПОГЛЯДІВ І ПЕРЕКОНАНЬ: 9 / 16

D1. Чи існують вільні та незалежні ЗМІ? 2 / 4

Конституція гарантує право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів; при цьому наклеп кримінальним злочином не вважається. До 2022 року в медіа-просторі спостерігався значний плюралізм думок і відкрита критика влади та впливових осіб. Проте було введено заборону на мовлення низки російських інформаційних каналів, а значна кількість ЗМІ перебувала у власності або під контролем бізнес-магнатів. На початку російського вторгнення в лютому 2022 року українська влада об’єднала всі національні телеканали в єдину контрольовану владою інформаційну платформу – телемарафон «Єдині новини», який цілодобово транслюється на всіх каналах в Україні. Наприкінці грудня 2022 року Зеленський підписав суперечливий закон, який розширив контроль держави над друкованими та онлайн-медіа, нібито для запобігання потенційному поширенню російської пропаганди. Серед іншого, цей закон дозволяє владі без рішення суду закривати новинні сайти, які офіційно не зареєстровані в якості ЗМІ.

У 2023 році залишається забороненим мовлення низки російських ЗМІ та в’їзд їхніх журналістів на територію України, а доступ до багатьох російських новинних каналів, веб-сайтів і соціальних мереж заблоковано.

Журналісти в Україні стали мішенню для російських окупаційних військ і продовжують наражатися на смертельну небезпеку під час виконання своїх професійних обов’язків. За даними ГО «Український інститут масової інформації» з лютого по грудень 2023 року в Україні було скоєно понад 500 злочинів проти журналістів і ЗМІ, включаючи напади, викрадення, обстріли, погрози вбивством, обстріли редакцій і телевізійних веж, кібератаки на сайти ЗМІ, глушіння сигналу та інші злочини. За даними Комітету з питань захисту журналістів, з 2022 року під час висвітлення конфлікту в Україні загинуло щонайменше 15 журналістів.

D2. Чи мають особи право вільно сповідувати свою релігію або не сповідувати ніякої релігії в суспільному та приватному житті? 3 / 4

Конституція і закон 1991 року визначають релігійні права, що існують в Україні, і вони загалом поважаються. Проте про деякі прояви дискримінації продовжують заявляти невеликі релігійні групи.

У 2022 році лідери Української православної церкви (УПЦ) – складової Російської православної церкви в Україні – офіційно заявили про припинення стосунків з Московським патріархатом через схвалення останнім російської військової агресії в Україні. (Окрема Православна церква України, або ПЦУ, що очолюється Київським патріархатом, вже давно є незалежною від офіційного російського впливу). Проте українська влада заарештувала низку священнослужителів УПЦ за звинуваченнями в сприянні російським військовим. Наприкінці 2023 року Верховна Рада України ухвалила в першому читанні законопроєкт, який фактично забороняє діяльність УПЦ через звинувачення у продовженні співпраці з російською владою. Опитування Київського міжнародного інституту соціології показало, що дві третини українських респондентів підтримують таку заборону; водночас критики попереджають, що закон може бути використаний для обмеження релігійних свобод.

Російська та підтримувана Росією влада здійснює систематичні релігійні переслідування на окупованих територіях України з 2014 року. Згідно з доповіддю американського Інституту вивчення війни, опублікованою у квітні 2023 року, з лютого 2022 року російська влада на окупованих територіях України «закрила, націоналізувала або примусово перевела щонайменше 26 культових споруд до підконтрольної Кремлю Російської православної церкви Московського патріархату, вбила або захопила щонайменше 29 священнослужителів або релігійних лідерів, а також розграбувала, осквернила або навмисно зруйнувала щонайменше 13 культових споруд».

D3.  Чи існують академічні свободи і чи не зазнає освітня система впливу широкої політичної пропаганди? 2 / 4

До повномасштабного вторгнення 2022 року на підконтрольних уряду України територіях академічної свободи загалом дотримувалися.

Два закони, прийняті 2017 року, зазнали критики через те, що ними передбачається перехід до 2020 року на навчання українською мовою як основною мовою освітнього процесу в комунальних закладах загальної середньої освіти. Врахувавши зауваження, що ця норма дискримінує угорські та румунські національні меншини, а також взявши до уваги рекомендації Венеційської комісії, українська влада в грудні 2023 року внесла до закону поправки, якими скасовуються деякі обмеження на використання мов національних меншин у школах і в публічних місцях після завершення дії воєнного стану в Україні. Ці поправки зазнали критики з боку груп всередині країни, стурбованих «русифікацією» мовлення, видавничої справи, реклами та інших сфер. Однак доопрацьована редакція закону була прийнята, що відкрило шлях до ухвалення ЄС рішення про початок переговорів про вступ України до Євросоюзу.

На захоплених Росією територіях України окупаційна влада вимагає від українських вчителів викладати предмети за російською шкільною програмою. Вчителі повідомляють про факти залякування, погрози, відправку до Росії на «перекваліфікацію», а в деяких випадках – про тортури за відмову коритися цим вимогам. Російська влада знищувала українські книги й наказувала вчителям дотримуватися кремлівської версії історії, заперечувати існування української нації та культивувати серед українських школярів російський патріотизм. Батькам, які відмовляються віддавати своїх дітей до шкіл на окупованих Росією територіях, погрожували штрафами та позбавленням батьківських прав.

На територіях, які були звільнені збройними силами України, щодо українських вчителів, які підпорядковувалися російській владі, було відкрито кримінальні провадження за колабораціонізм.

D4. Чи мають громадяни право вільно висловлювати свої особисті погляди з політичних чи інших гострих питань, не побоюючись стати об’єктом стеження чи розправи? 2 / 4

Загалом українці на підконтрольних уряду територіях мають можливість відкрито та вільно обговорювати політичні питання, хоча певна поляризація суспільства за роки війни негативно позначилася на свободі вираження політичних поглядів. Не поодиноким явищем є гарячі дискусії в ЗМІ та випадки насильства щодо осіб, які висловлюють погляди, що вважаються суперечливими, і це, ймовірно, сприяє самоцензурі серед простих людей.

Через тиждень після того, як Москва розпочала повномасштабне вторгнення в Україну в лютому 2022 року, українські законодавці, не дочекавшись змістовної оцінки своєї ініціативи та коментарів громадськості по суті, внесли зміни до Кримінального кодексу, додавши до нього низку положень, що дають можливість для звинувачень у колабораціонізмі, зокрема за публічне заперечення здійснення збройної агресії проти України, глорифікацію Росії, а також за образу честі й гідності українського військовослужбовця. Порушення караються штрафами, позбавленням волі та позбавленням права «обіймати певні посади або займатися певною діяльністю» на строк до трьох років. Станом на кінець 2022 року було відкрито понад 2 000 таких справ.

Російська окупаційна влада реагує на все, що вважає інакомисленням, репресіями та насильством, зокрема свавільними затриманнями, нападами та сексуальним насильством, що суттєво обмежує свободу висловлення поглядів на підконтрольних їй територіях.

E. ПРАВА НА СВОБОДУ ОБ’ЄДНАННЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЇ: 7 / 12

E1. Чи існує свобода зібрань? 3 / 4

Конституція гарантує право на мирні зібрання, але вимагає від організаторів завчасно сповіщати органи влади про проведення таких акцій. В Україні немає закону, який би регламентував проведення демонстрацій і, зокрема, передбачав свободу зібрань.

Воєнний стан, запроваджений після повномасштабного російського вторгнення, обмежив конституційно гарантовану свободу зібрань. Більшість громадських акцій, що проходили по всій Україні в 2022 році, проводилися на знак протесту проти вторгнення. Більшість таких заходів, що відбувалися в 2023 році, мали на меті вплинути на місцеву та державну політику. Деякі з них закликали місцеву владу надати пріоритет військовим витратам перед витратами на місцеві інфраструктурні проєкти, інші вимагали права на демобілізацію для військовослужбовців, виснажених безперервною участю у тривалих бойових діях.

На підконтрольних Росії територіях України свобода зібрань відсутня. Громадяни України, підозрювані в організації антиросійських рухів, зникають, зазнають свавільних затримань і піддаються тортурам.

E2. Чи забезпечується свобода неурядових організацій, зокрема тих, що займаються захистом прав людини, а також діяльністю у галузі державного управління? 2 / 4

Значна кількість громадських груп впливає на прийняття рішень на різних щаблях влади. Громадянське суспільство України в 2022 році мобілізувало значні ресурси на підтримку оборонних і гуманітарних потреб країни.

Згідно з законом про протидію відмиванню доходів, громадські організації зобов'язані розкривати інформацію про своїх кінцевих бенефіціарів і структуру власності; лідери багатьох організацій вважають таку вимогу втручанням в їхню діяльність. Деякі громадські активісти стикаються із залякуваннями та погрозами, при цьому не всі винні в таких злочинах притягаються до відповідальності правоохоронними органами.

На підконтрольних Росії територіях України дозволено працювати лише організаціям, які фінансуються безпосередньо російським урядом і метою діяльності яких є культивування російського патріотизму серед української молоді.

E3. Чи існує свобода профспілок та аналогічних професійних організацій? 2 / 4

У країні функціонують профспілки, але робітничі страйки та протести працівників відбуваються рідко, оскільки найбільшому об’єднанню профспілок, що походить від трудової спілки ще радянських часів, бракує незалежності від уряду та роботодавців. Власники підприємств досі примушують своїх працівників голосувати за потрібних їм кандидатів.

У 2022 році був прийнятий закон про внесення змін до Кодексу законів про працю, яким регламентуються трудові відносини в умовах воєнного стану. Він фактично позбавив працівників підприємств, на яких працює менше 250 осіб, будь-якого правового захисту, надавши роботодавцю право на власний розсуд визначати систему оплати праці, тривалість робочого часу та умови розірвання трудового договору. За оцінками, ці зміни торкнулася понад 70% робочої сили країни.

F. ВЕРХОВЕНСТВО ПРАВА: 4 / 16

 F1.  Чи існує незалежна судова система? 1 / 4

Україна довгий час страждала від корумпованих і політизованих судів, а останні ініціативи з реформування судової системи, покликані вирішити цю проблему, часто сповільнювалися або не виправдовували очікувань. Однак, незважаючи на війну, влада останнім часом дещо покращила ситуацію. Відновлення роботи Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів у 2023 році дозволить знову розпочати процес заповнення понад 2 000 суддівських вакансій та оцінки (перевірки) кваліфікації близько 1 900 діючих суддів, який було призупинено через політичний глухий кут у 2019 році.

Ще одним довгоочікуваним досягненням стало ухвалення в 2023 році процедури призначення суддів Конституційного Суду на основі прозорого конкурсного відбору. У серпні та вересні в Україні було ухвалено закони про відновлення дисциплінарного провадження щодо суддів та створення незалежної служби дисциплінарних інспекторів. Ці зміни були позитивно оцінені міжнародними експертами та відіграли значну роль у рішенні ЄС розпочати переговори про вступ України до Євросоюзу.

F2. Чи забезпечується належне здійснення правосуддя у цивільних та кримінальних справах? 1 / 4

Попри існуючі гарантії належного здійснення правосуддя, на практиці особи, що мають фінансові ресурси та політичний вплив, часто мають змогу уникнути судового переслідування за вчинені правопорушення. Судді чинять перешкоди розслідуванню корупційних правопорушень високопосадовців, зокрема в судовій владі.

Через кілька днів після повномасштабного російського вторгнення в лютому 2022 року до Кримінального кодексу України була додана стаття про колабораційну діяльність під час воєнного стану. Закон не дає чіткого визначення того, що вважається колабораціонізмом, а звинувачення та покарання за цією статтею значно відрізняються по регіонах. Критики закону також зазначають, що він надто суворо карає людей з окупованих територій, які, можливо, займалися забороненою діяльністю під тиском російських військових. Українські та міжнародні спостерігачі також висловлюють занепокоєння щодо того, чи отримають понад 2 000 осіб, обвинувачених за такими статтями, гарантії належного здійснення правосуддя в розпал війни.

Незважаючи на ці та інші значні виклики, українськи суди продемонстрували стійкість під час конфлікту, причому, згідно з нещодавньою доповіддю Європейської комісії, більшість із них зберегли дуже високий показник розгляду справ.

F3.   Чи забезпечується захист від незаконного застосування фізичної сили, а також свобода від воєн і заворушень? 0 / 4

Усі області України стали об’єктом невибіркових російських ракетних або артилерійських атак, які здійснювалися як по цивільній інфраструктурі, так і по військових об'єктах. Російські військові, що вторглися на територію України, вчинили численні порушення прав людини стосовно як цивільних осіб, так і комбатантів, зокрема свавільні затримання і насильницькі зникнення, катування, сексуальне насильство у зв’язку з конфліктом, а також інші очевидні воєнні злочини.

Удари російських військ ракетами великої дальності по цивільній інфраструктурі на території усієї країни залишали мільйони українців без електроенергії, опалення, води та належного житла. Цивільне населення, що проживає в населених пунктах, розташованих на лінії фронту чи поблизу неї, переважно в Донецькій, Херсонській, Запорізькій та Харківській областях, щодня зазнає обстрілів зброєю вибухової дії з широкою зоною ураження.

Російська окупаційна влада систематично проводить так звану політичну «фільтрацію» громадян України, які відмовляються співпрацювати з нею або підозрюються в участі в збройному спротиві. У фільтраційних таборах громадян України можуть роздягнути та перевірити на наявність «націоналістичних» татуювань, фотографувати та знімати відбитки пальців, конфісковувати документи та телефони. Тих, хто не «пройшов» ідеологічну перевірку, поміщають до таборів тимчасового утримання.

У ліпні 2023 року Управління Верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ) повідомило, що з лютого 2022 року свавільному затриманню на окупованих Росією територіях було піддано 996 цивільних осіб. 80 із них померли під час тримання під вартою або були знайдені мертвими з ознаками насильства на тілі, а 468 осіб на момент публікації доповіді продовжують тримати під вартою свавільно чи без зв’язку з зовнішнім світом.

Незаконне переміщення зброї та боєприпасів з лінії зіткнення сприяло поширенню зброї по всій території України, починаючи з 2014 року.

F4.   Чи гарантують закони, політика та практики рівне ставлення до різних верств населення? 2 / 4

Гендерна дискримінація прямо заборонена Конституцією, а законом 2012 року було запроваджено невичерпний перелік ознак, за якими вона заборонена. Однак заходи захисту від дискримінації здійснюються непослідовно. Представники ромської меншини та ЛГБТ+ особи на практиці зазнають значної дискримінації, але, як правило, отримують захист поліції або судової системи лише під сильним тиском з боку громадянського суспільства чи міжнародних спостерігачів.

За повідомленнями правозахисних груп, роботодавці відкрито проявляють дискримінацію за ознаками статі та віку. Жінки-військовослужбовиці стикаються з дискримінацією під час перебування на службі, хоча формальні перешкоди, які заважали жінкам займати в армії певні посади, поступово усуваються з 2022 року.

G. ОСОБИСТА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ ТА ПРАВА ОСОБИ: 8 / 16

G1. Чи мають особи свободу пересування, включно з можливістю змінювати місце проживання, роботи чи навчання? 1 / 4

Повномасштабне вторгнення спричинило значне переміщення населення: близько третини українців протягом 2022 року були змушені покинути свої домівки та шукати притулку деінде в Україні чи за кордоном. Крім втраченої через російське вторгнення можливості навчатися і працювати, від повернення біженців і ВПО додому стримує небезпека постраждати від протипіхотних мін та вибухових залишків війни, наявність яких також негативно позначається на можливості ведення сільськогосподарської діяльності. Єдиний спосіб для українців, які проживають на окупованих територіях, дістатися на підконтрольну уряду територію – спочатку спробувати потрапити до Росії, а потім намагатися в'їхати в Україну через обмежену кількість гуманітарних коридорів.

Російська та пов'язана з нею місцева влада примусово переміщували українських цивільних осіб, у тому числі дітей, до Росії або на окуповані РФ території України в порушення норм міжнародного права.

Указ про запровадження загальної мобілізації в Україні, затверджений у березні 2022 року, забороняє більшості чоловіків віком від 18 до 60 років виїжджати за межі країни. Крім норм щодо мобілізації, свобода пересування на підконтрольних уряду територіях загалом не обмежується.

З 2019 року російська влада роздає російські паспорти жителям так званих Донецької та Луганської «народних республік», а віднедавна почала процес паспортизації на окупованих територіях Запорізької та Херсонської областей. Людям, які не відмовляються від українського громадянства, загрожує ув'язнення або депортація.

G2.  Чи мають особи можливість реалізовувати право володіння майном і створювати приватні підприємства без неправомірного втручання з боку державних чи недержавних суб’єктів? 2 / 4

В останні роки влада вжила заходів для послаблення регулювання діяльності приватного бізнесу, однак на бізнес-середовище негативно впливає масштабна корупція. У 2021 році набув чинності закон про земельну реформу, яким було скасовано мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення. Згідно з цим законом, купувати та продавати землі сільськогосподарського призначення можуть лише фізичні особи-громадяни України; юридичні особи зможуть купувати такі землі починаючи з 2024 року за умови, що всі їхні учасники є громадянами України.

На підконтрольних Росії територіях України не дотримуються прав власності та економічних свобод громадян України. Тим, хто відмовляється прийняти російське громадянство, може загрожувати конфіскація майна на додаток до інших покарань.

G3.  Чи мають особи соціальні свободи особистості, включно зі свободою вибору партнера у шлюбі, свободою визначати розмір сім’ї, правом на захист від насильства в сім’ї та контролю зовнішнього вигляду? 3 / 4

Влада загалом не обмежує соціальні свободи особисті, проте одностатеві шлюби в Україні досі не визнаються. У зв’язку з триваючою російською військовою агресією набули актуальності заклики до легалізації одностатевих шлюбів, що надало б одностатевим партнерам поранених і загиблих військовослужбовців можливість користуватися такими самими правами та пільгами, що й гетеросексуальні подружжя.

Домашнє насильство залишається масштабним явищем, а співробітники поліції неналежним чином реагують на поодинокі звернення постраждалих від нього осіб.

G4.  Чи мають особи рівні можливості та свободу від економічної експлуатації? 2 / 4

Продовжується практика торгівлі жінками в межах країни та за її кордоном з метою примусу до заняття проституцією. ВПО є особливо уразливими до сексуальної експлуатації та примусової праці.  

Через прийняті в 2022 році зміни до Кодексу законів про працю, українцям, які працюють на підприємствах з кількістю працівників менше 250 осіб, загрожує погіршення умов праці, оскільки нова редакція Кодексу позбавляє їх правового захисту та надає роботодавцю право на власний розсуд визначати структуру оплати праці, робочий час, умови чи строки розірвання трудового договору.

На окупованих територіях України російські військові продовжили тиск на українських цивільних з метою залучити їх до лав російських збройних сил, а в деяких випадках примусово призивали їх на військову службу. Тих, хто відмовляється, утримують у місцях позбавлення волі.