Чи слід Україні скасувати санкції проти російських інтернет-платформ?

КОРОТКИЙ ОГЛЯД

• Україна кардинально змінила свій підхід до регулювання інтернету у 2017 році, коли було введено економічні обмежувальні заходи (санкції) стосовно тисяч російських фізичних і юридичних осіб.
• Ці санкції значно обмежили цифрові права та свободу вираження поглядів українців і завдали шкоди інформаційному простору та економічним інтересам країни. Водночас вони так і не досягли тих цілей, які переслідували їхні прибічники.
• Відповідність цих санкцій нормам захисту свободи вираження поглядів викликає сумніви, зважаючи на гарантії, передбачені законодавством України та міжнародними стандартами про права людини, а постанови, які розширюють санкції щодо медіа-платформ, є незаконними. Те, яким чином українська влада запроваджує ці санкції, а також нормативно-правова база, якою вони підкріплюються, також викликають численні занепокоєння в контексті дотримання верховенства права, ще більше підриваючи законність цих заходів.
• До того ж не схоже, щоб ці санкції усунули загрозу російської пропаганди або значно сприяли створенню безпечнішого національного інформаційного простору. Стає дедалі зрозуміліше, що загроза дезінформації характерна не лише для підконтрольних Росії платформ, проти яких були спрямовані санкції.
• Завдяки кардинальній зміні політичного керівництва країни Україна знову має можливість подолати паралельні виклики захисту свободи та національної безпеки. Посиливши свою відданість справі захисту прав людини і демократичних цінностей, Україна може побудувати міцний фундамент для реагування на такі виклики в епоху цифрових технологій.

ПЕРЕДУМОВИ

Свобода вираження поглядів є одним із найважливіших прав людини в цифрову епоху та важливою складовою будь-якої моделі демократичного управління. Справді, існування різноманітного медіа- та інформаційного простору є лакмусовим папірцем дотримання державою свободи слова та верховенства права. Однак, як ми спостерігаємо у всьому світі, чим більше можливостей у громадян для обміну інформацією та висловлення своїх думок, тим жорсткішим є контроль над їхньою свободою вираження поглядів. Запроваджуючи обмеження в інтернеті, влада часто обґрунтовує такі дії посиланням на те, що ситуація в її юрисдикції є унікальною і винятковою, що вимагає обмежувальних заходів, які вона застосовує. Такі заходи у багатьох випадках позиціонуються як тимчасові; насправді ж вони є лише початком хвилі дедалі жорсткіших заходів контролю. За даними звіту «Свобода в мережі» 2018 року лише за останній рік десятки країн затвердили або запропонували прийняти закони, які б обмежували інтернет-ЗМІ в ім’я боротьби з «фейковими новинами» та маніпулюванням інформацією в інтернеті.1

На жаль, Україна – колись країна з вільним і необмеженим інтернетом – почала свій шлях до посилення обмежувальних заходів в інтернеті, коли в середині травня 2017 року попередній Президент Петро Порошенко затвердив рішення Ради національної безпеки та оборони (РНБО) про застосування економічних санкцій до майже двох тисяч фізичних і юридичних осіб РФ. Цей пакет нібито економічних обмежувальних заходів, насправді, призвів до суттєвого обмеження діяльності інтернет-платформ та інтернет-контенту і поклав початок важливій багаторічній дискусії щодо меж свободи вираження поглядів у країні. Крім блокування сайтів, українські правоохоронці активно застосовували й інші інструменти для досягнення своїх цілей. За інформацією СБУ,2 лише у 2018 році нею було виявлено та заблоковано 360 кіберінцидентів, притягнуто до відповідальності за «антиукраїнську пропаганду» 49 адміністраторів соціальних мереж та оголошено підозру 29 особам. Крім того, за даними СБУ було вжито «заходів превентивного впливу» щодо 220 адміністраторів інтернет-спільнот, які нібито поширювали в мережі матеріали деструктивного змісту на аудиторію понад 10 мільйонів інтернет-користувачів. Через ці санкції Україна змінила свою парадигму регулювання інтернету, перейшовши від політики невтручання до політики, в рамках якої свобода вираження поглядів та національна безпека розглядаються як взаємовиключні антагоністичні цінності, захист однієї з яких автоматично завдає шкоди іншій.

Ця зміна парадигми сталася в умовах зростання націоналістичних настроїв після революції 2014 року та вторгнення Росії на територію України. В цих умовах серйозні питання своєчасності, пропорційності та ефективності обмежувальних заходів, які зберігаються і донині, виявилися не на часі. Через декілька років після введення цих заходів стало зрозуміло, що вони завдали значної непередбачуваної побічної шкоди свободі слова, інформаційному простору та економічним інтересам України; до того ж, вони не допомогли значно просунутися в досягненні цілей, які влада запропонувала в обґрунтування своїх дій.

Економічні санкції 2017 року призвели до блокування великої кількості російських інтернет-платформ, у тому числі соціальних мереж «Вконтактє» (ВК) та «Oднокласники» (ОК), поштового сервісу Mail.ru, пошукової системи Yandex, понад 50 інтернет-сервісів групи компаній «Яндекс», що працювали в Україні (у тому числі сервісів карт та замовлення таксі), а також програмного забезпечення з кібербезпеки та антивірусних програм від «Лабораторії Касперського» та компанії «Доктор Веб».3 Президент Порошенко ввів зазначені санкції та блокування строком до середини травня 2020 року. У березні 2019 року ним був підписаний новий санкційний указ, яким, зокрема, було продовжено ще на три роки заборону доступу до ресурсів «Яндекс», хоча принаймні ще протягом року мали діяти санкції, введені у 2017 році.4

Президент і Служба безпеки України (СБУ) офіційно обґрунтували запроваджені обмежувальні заходи необхідністю захистити національну безпеку, обмежити «антиукраїнську» пропаганду та захистити дані українських громадян. Показово, що ці обґрунтування практично не мають жодного зв’язку з економічними загрозами, вирішення яких зазвичай очікується від економічних санкцій. У своєму останньому дописі, опублікованому у соціальній мережі ВК 16 травня 2017 року, попередній Президент Порошенко закликав «усіх співвітчизників вийти з російських серверів з міркувань безпеки».5 Колишній секретар РНБО Олександр Турчинов заявив, що ОК та ВК використовувалися для «ведення інформаційної агресії та пропаганди проти України», незаконного збору інформації [українців], «вербування агентурної мережі російськими спецслужбами» та «поширення піратського контенту».6 У заяві на своєму сайті СБУ закликала всіх суб’єктів господарчої діяльності безумовно виконувати ці обмежувальні заходи, стверджуючи, що російські спецслужби поширювали через ці інтернет-ресурси «антиукраїнські заклики до радикальних протестних акцій з використанням зброї».7

Незважаючи на такі зловісні попередження, ці обмежувальні заходи не знайшли одностайної підтримки. Раніше у 2017 році колишній Міністр інформаційної політики (МІП) Юрій Стець заявив, що заборона російських соціальних медіа не матиме правових підстав і створить прецедент, який є занадто привабливим для майбутніх лідерів, щоб вони могли від нього відмовитися.8 Однак, після введення Президентом санкцій, чиновник прокоментував, що хоча Міністерство вважає свободу вираження поглядів ключовою цінністю, рішення РНБО відповідає національним інтересам.9 Приблизно в той же час колишня Голова Комітету Верховної Ради з питань свободи слова Вікторія Сюмар заявила, що для блокування доступу до інтернет-ресурсів СБУ повинна надати докази про порушення прав людини або безпосереднє провокування конфлікту, або пропаганду війни, і бажано – рішення суду.10 Представник Уповноваженого Верховної Ради з прав людини (омбудсмена) також це підтвердив, зазначивши у 2017 році, що згідно з українським законодавством блокування будь-якого інтернет-ресурсу можливе лише в судовому порядку.11

Незрозуміло, що нова українська політична еліта, яка прийшла до влади після президентських і парламентських виборів 2019 року, робитиме з санкціями, запровадженими попередниками. Під час президентської кампанії Президент Володимир Зеленський порівняв блокування веб-сайтів із відсутністю контролю держави над незаконними парковками в Києві, зазначаючи, що штрафувати за незаконну парковку можна лише тоді, коли буде створена належна інфраструктура. Щодо соціальних мереж, то Зеленський запропонував надати користувачам альтернативні варіанти, перш ніж розглядати можливість тотального блокування, і зауважив, що, оскільки влада не змогла пояснити справжню причину введення санкцій, вона не отримала достатньої підтримки з боку суспільства.12 Однак у середині липня 2019 року призначений Зеленським Секретар РНБО Олександр Данилюк нагадав «державним органам про необхідність забезпечення неухильного додержання санкцій та моніторингу їх ефективності до завершення терміну їхньої дії або скасування».13

НОРМАТИВНО-ПРАВОВА БАЗА І РЕАКЦІЯ МІЖНАРОДНОЇ СПІЛЬНОТИ

Міжнародні стандарти захисту прав людини14 та Конституція України (стаття 34) гарантують право на свободу думки і вираження поглядів. Проте, свобода вираження поглядів не є абсолютним правом і може бути обмежена, якщо таке обмеження відповідає «трискладовому тесту», розробленому Європейським судом з прав людини (ЄСПЛ); зокрема, це обмеження повинно бути необхідним у демократичному суспільстві, переслідувати законну мету і повинно бути передбачене законом. Недотримання будь-якої з цих вимог свідчить про те, що обмеження є незаконним втручанням у свободу вираження поглядів. Що стосується інтернету, то тут застосовуються аналогічні норми, також як і загальна вимога про те, що обмежувальний захід повинен бути спрямований проти конкретних суб’єктів і не передбачати введення повних заборон діяльності сайтів та платформ – підхід, який ЄСПЛ визнавав надмірним в інших справах.15

Зважаючи на ці стандарти, санкційний механізм, покликаний блокувати доступ до інтернет-ресурсів в Україні, є досить сумнівним і викликає численні питання щодо дотримання верховенства права та прав людини. Перш за все, санкції були введені рішенням РНБО, яке було затверджено та введено в дію указом Президента. Відповідно до законодавства у сфері захисту прав людини, як рішення РНБО, так і указ президента вважаються підзаконними актами, а тому не кваліфікуються як «передбачені законом».16 До того ж, Комітет ООН з прав людини постановив, що для того, щоб норма характеризувалася як «закон», вона повинна бути сформульована з достатньою чіткістю, щоб дати змогу громадянам відповідно регулювати свою поведінку; «закони» повинні надавати «особам, яким доручено їхню реалізацію, достатні керівні вказівки для того, щоб вони могли визначити, які форми вираження поглядів підпадають під обмеження, а які – ні».17 Запроваджені в Україні санкції не відповідають жодному з цих критеріїв.18

Як зазначалося вище, положення про те, що обмеження повинно бути «передбачено законом», вимагає також, щоб воно було достатньо чітким для того, щоб розуміти передбачувані наслідки. Вимога української влади про те, щоб інтернет-провайдери блокували доступ до певних інтернет-ресурсів, не відповідає цим критеріям, оскільки вона не дає провайдерам чітких вказівок щодо того, коли вони повинні виконувати таку вимогу або хто повинен платити за її виконання. Незважаючи на неодноразові обіцянки чиновників про те, що СБУ розробляє інструкції щодо порядку виконання відповідного указу, жодних очевидних керівних вказівок так і не надійшло. До того ж влада не створила офіційного механізму контролю за дотриманням обмежувальних заходів, а також офіційно не повідомила про наслідки їх не дотримуватися.

Рішення РНБО та указ Президента суперечать чинним нормам законодавства України про телекомунікації та національну безпеку, що свідчить про відсутність належної правової та технічної бази для запровадження обмежувальних заходів. Наприклад, указом введено заборону надання «інтернет-провайдерами» доступу до інтернет-ресурсів, що належать компаніям, які потрапили до санкційного списку; проте, терміну «інтернет-провайдер» не існує в українському законодавстві, оскільки послуги з доступу до інтернету надаються «операторами або провайдерами телекомунікацій». Крім того, цей указ суперечить статті 10 Закону «Про Раду національної безпеки і оборони України», якою передбачено, що рішення РНБО є обов’язковими до виконання лише органами виконавчої влади, до яких інтернет-провайдери не належать.19 З огляду на це виходить, що провайдери, які не дотримуються санкцій, формально не несуть за це відповідальності. Тим не менше, ще більше посиливши правову невизначеність, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації, повідомила «операторів і провайдерів телекомунікацій» – а не «інтернет-провайдерів», про яких йдеться в указі, – що відповідно до Закону України «Про телекомунікації» та ліцензійних угод вони зобов’язані виконувати зазначений указ і можуть бути притягнуті до відповідальності за його порушення.20 Рішення РНБО також суперечить попередній практиці, відповідно до якої обмеження контенту та притягнення порушників до відповідальності було можливе лише за рішенням суду.

Попри неоднозначність юридичних обов’язків провайдерів телекомунікацій щодо виконання обмежувальних заходів та відсутність судового рішення, більшість із них дотримувались санкційних вимог. За результатами21 нещодавнього загальнонаціонального тестування інтернет-блокувань, проведеного громадською організацією «Лабораторія цифрової безпеки», 50 із 70 перевірених провайдерів заблокували більше половини інтернет-ресурсів, які потрапили під санкції. Тестування також показало, що провайдери блокували сайти по-різному в залежності від регіону.

Хоча з огляду на значні безпекові виклики для України та з міркувань захисту національної безпеки, якими виправдовують надмірне реагування на російську дезінформацію, такі дії виглядають логічними. Однак, не зовсім зрозуміло, чи можна вважати введені Україною обмеження законним втручанням у демократичне суспільство відповідно до вищенаведених критеріїв пропорційності та необхідності. Згідно з міжнародними стандартами у сфері захисту прав людини, щоб втручання у свободу вираження поглядів вважалося законним, обмеження повинно бути «найменш нав’язливим засобом»22 досягнення відповідної мети. Крім того, суди, як правило, зобов’язані оцінювати контекст, середовище поширення інформації та чисельність аудиторії, перш ніж запроваджувати обмеження щодо змісту публікацій чи повідомлень у медіа. Залишається незрозумілим, чи проводила РНБО таку оцінку, та чи розглядала вона інші засоби досягнення заявленої мети.

Необхідність та пропорційність санкцій також викликали сумніви у міжнародного співтовариства, а саме в Управлінні Верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ ООН) та Генерального секретаря Ради Європи (РЄ).23 Цю точку зору поділяли і декілька правозахисних організацій, таких як «Репортери без кордонів», які заявили, що заборона не є ані пропорційною, ані виправданою з огляду на виклики безпеки, перед якими постала Україна24 , та ARTICLE 19, яка назвала блокування сайтів жорсткою формою цензури, що неминуче призведе до непотрібного і невиправданого обмеження свободи вираження поглядів для мільйонів українців. Зазначена організація також висловила сумніви в тому, що невибіркове обмеження доступу до законного контенту зможе покращити ситуацію в країні, стверджуючи, що запобігання вільному потоку інформації про питання, пов’язані з конфліктом, насправді, підірве демократичний розвиток України25 . З категоричною критикою стосовно запроваджених обмежень виступила і міжнародна правозахисна організація Human Rights Watch, яка заявила, що заборона є спробою контролювати публічний дискурс в Україні.26

Багато інших країн також безпосередньо блокували соціальні медіа-платформи, часто з міркувань безпеки, аналогічних тим, на які посилалася українська влада. Для прикладу, у квітні та травні 2019 року Шрі-Ланка закрила доступ до багатьох соціальних мереж та інтернет-сервісів, зокрема месенджерів і соцмереж Facebook, Facebook Messenger, WhatsApp, Instagram, YouTube, Viber, Snapchat та Twitter у відповідь на низку вибухів у готелях та церквах по всій країні, що сталися на Великдень. Доступ до VPN-сервісів також було обмежено під час квітневої хвилі блокувань. Як не дивно, реакція влади Шрі-Ланки отримала певну підтримку27 з боку Західного світу.28 Крім того, декількома місяцями раніше, у грудні 2018 року, влада Судану наказала29 заблокувати Facebook, Twitter та WhatsApp, вочевидь, намагаючись зірвати протести проти правлячого режиму. Венесуела неодноразово обмежувала30 доступ до численних інтернет-сервісів під час антиурядових протестів у квітні 2019 року. Інші країни також активно блокують доступ31 до інтернет-сервісів, зокрема, Пакистан, Ірак, Сирія та Туреччина. Втім, ці країни, які є далеко не взірцями належного демократичного управління, демонструють, що блокування є популярним інструментом серед авторитарних лідерів, а не тих, хто дотримується основоположних стандартів захисту прав людини та демократичних принципів.

СТВЕРДЖУВАНІ ЕКОНОМІЧНІ НАСЛІДКИ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ

Схоже, що санкції не досягли бажаних економічних цілей, які переслідували їхні ініціатори. З самого початку влада стверджувала, що санкції покликані завдати фінансового удару по російським компаніям, а отже, по російському бюджету та його військовим витратам в Україні. Однка, цей вплив далеко неочевидний. Наприклад, економічний вплив на один головний об’єкт санкцій, групу компаній Mail.ru, видається відносно незначним. Відповідно до фінансових результатів групи за другий квартал 2017 року, її соціальна мережа ВК продовжила демонструвати суттєве зростання показників залучення аудиторії.32 Доходи групи зросли на 59,1% за рік та склали понад три мільярди рублів (близько 46 мільйонів доларів США), до того ж доходи від реклами зростали найшвидше. Незважаючи на блокування ВК в Україні та регулярні сезонні зміни, загальна кількість щомісячних активних користувачів зросла у червні 2017 року до 91 мільйона осіб. Незважаючи на те, що блокування сервісів групи компаній Mail.ru в Україні вплинуло на доходи компанії, призвівши до зменшення загальних доходів групи на 1,5% у 2017 році, за їхньою інформацією, інші компанії продовжували успішно працювати.

Насправді ж, санкції, можливо, спричинили скорочення податкових надходжень та інвестицій в Україну. Зі слів директора офісу компанії «Яндекс» в Україні в той час, компанія входила в число найбільших платників податків в Україні; з 2013 по 2017 роки компанія реінвестувала весь дохід, отриманий в Україні, в розвиток своїх українських сервісів, зокрема, у створення компанії «Яндекс.Таксі.Україна», в яку було інвестовано близько семи мільйонів доларів.33 Крім того, обмеження, ймовірно, негативно вплинули на українські компанії, які використовували ці платформи для рекламування своєї продукції та послуг; негативного впливу також зазнали журналісти, які збирали інформацію з джерел на цих платформах, зокрема, про ситуацію на територіях України, непідконтрольних українській владі.

Окрім того, схоже на те, що санкції лише помірно обмежили, а не позбавили українських користувачів доступу до послуг, що надавалися компаніями, які потрапили під санкції. За інформацією, наданою дослідницькою мережею Factum Group Ukraine, станом на квітень 2019 року, ВК і Яндекс продовжують входити до десятки найбільш відвідуваних українцями доменів, тоді як ОК і Mail.ru займають одинадцяте і сімнадцяте місця відповідно.34 Аналітична компанія SimilarWeb оприлюднила схожі дані.35

За результатами дослідження, нещодавно оприлюдненого Центром передового досвіду НАТО з питань стратегічних комунікацій, соціальна мережа ВК лише на 19% менш популярна на підконтрольних українській владі територіях України порівняно з непідконтрольними, де доступ до цього інтернет-ресурсу є необмеженим.36 Ті користувачі, які продовжували користуватися ВК після заборони, обходячи її за допомогою сервісів VPN або завдяки нерівномірному виконанню заборони провайдерами, консолідували використання цієї соцмережі, розвиваючи міцніші зв’язки з іншими користувачами та споживаючи більше інформації з більшої кількості груп. Незважаючи на зменшення втричі кількості користувачів в ідеологічних групах, після заборони кількість ідеологічних дописів зросла на 122%, і «помітно зросла проросійська пропаганда, тоді як частка «українських новин» зменшилася». У звіті також йдеться про те, що аудиторія ВК стала молодшою.

Ці дані свідчать про те, що, схоже, санкції не призвели до істотних змін у користуванні послугами, що надавалися російськими компаніями. До того ж не схоже, щоб вони усунули загрозу російської пропаганди або значно сприяли створенню безпечнішого національного інформаційного простору, про що стверджувала українська влада. Заборонивши соцмережу ВК, яку політики вважали осередком «антиукраїнської» пропаганди в інтернеті, українська влада змусила користувачів перейти на інші платформи, певною мірою втративши можливість контролювати та впливати на те, що саме громадяни споживають у ВК, і до того ж маючи незначний вплив на безпосереднє функціонування платформи. Окрім цього, санкції ще більше поляризували українське суспільство, змусивши дещо меншу кількість користувачів ще більше згуртуватися на платформі однодумців. Санкції також підштовхнули користувачів до нових викликів у сфері безпеки і конфіденційності даних, змусивши деяких користувачів отримувати доступ до заблокованих інтернет-ресурсів за допомогою сервісів VPN, значна кількість яких не забезпечують надійний захист даних. Таким чином, заборона фактично поглиблює, а не вирішує одну з проблем, яку вона мала усунути.

Окрім підштовхування деяких користувачів до споживання більш проблемного контенту та обміну ним, урядова політика, яка переважно зводиться до блокування доступу, не передбачала значних зусиль, спрямованих на створення та заохочення до поширення якісного українськомовного і російськомовного контенту політичної і неполітичної тематики. Просто блокуючи доступ, не створюючи і не підтримуючи життєздатні альтернативні варіанти заходів, політичні діячі, можливо, підірвали заявлені ними цілі щодо запровадження санкцій.

Незважаючи на те, що, може, введення обмежувальних заходів проти безпосередньо російських платформ було логічним у 2017 році через конфлікт між Україною і Росією, останні події свідчать про зростаюче усвідомлення політиками того факту, що загроза дезінформації характерна не лише для інтернет-платформ, що надаються російськими компаніями. Високопосадовці СБУ почали зосереджувати свою увагу на соцмережах Facebook та Twitter, стверджуючи, що Росія використовує ці платформи для продовження інформаційної війни проти України.37 Це зміщення акцентів у бік неросійських платформ підтверджує доводи про те, що санкції не досягли своєї мети, яка полягала в боротьбі з російською пропагандою – якщо дійсно ставилася саме така мета.

ВИСНОВКИ

Обмеження доступу до інформаційних ресурсів, які, на думку можновладців, підривають їхню владу над суспільством, є далеко неновим заходом. Політичні і соціальні виклики, які уряди прагнуть вирішити, блокуючи доступ до інформації, є також неунікальними, оскільки їх значна кількість існувала задовго до появи нових комунікаційних технологій та платформ соціальних мереж. Замість створення проблеми, соціальні мережі надавали більшої наочності викликам, з якими стикаються спільноти, і збільшили обмін інформацією всередині та між ними. Україна не є винятком. У відповідь на виклик дезінформації Україна почала агресивно обмежувати свій інтернет-простір, застосовуючи заходи, яких мало хто очікував. У той час як одна частина українського суспільства – переконана аргументами безпеки чи керована патріотичними почуттями – аплодувала санкціям 2017 року, багато інших громадян їх критикували. У будь-якому випадку, влада публічно не запропонувала і не розглянула достатньої кількості альтернатив введеним санкціям.

З самого початку строк дії санкцій і порядок їх введення владою викликали багато питань. Якщо загроза була настільки великою, тоді чому санкції не було введено декількома роками раніше і чому не було запроваджено порядок їхнього ефективного виконання? Окрім цих питань, переконання в тому, що санкції сприятимуть зменшенню напруги або вирішенню конфлікту, навряд чи мали під собою підґрунтя у 2017 році, власне, як і зараз. До того ж враховуючи суттєві наслідки санкцій для більшості користувачів інтернету в Україні, особливий подив викликає відсутність будь-яких конструктивних публічних консультацій з громадськістю з метою оцінки заходу та підготовки до майбутніх обмежень. Через два роки після введення санкцій публічних консультацій так і не відбулося, і влада не змогла офіційно зобов’язати провайдерів заблокувати доступ до заборонених ресурсів, встановити чітку процедуру такого блокування або надати технічну допомогу, щоб забезпечити максимальну чіткість цього процесу. Насправді, більшість провайдерів дотримуються санкцій, попри їхню неоднозначність, імовірно побоюючись чітко непрописаних наслідків.

Мало що свідчить про те, що санкції сприяли зменшенню російської пропаганди або посиленню позицій України в конфлікті з Росією. Оскільки санкції формально є економічним інструментом, вони піддаються числовій оцінці. Однак, незважаючи на те, що кількість користувачів заборонених ресурсів дійсно зменшилася, реальний вплив цього зменшення на заявлені цілі санкцій є незрозумілим. Враховуючи заявлену мету - заподіяння економічної шкоди інтересам російського бізнесу, - здається, було б логічним, якби українська влада здійснювала моніторинг і звітувала перед суспільством про вплив санкцій. На жаль, наскільки нам відомо, жодних офіційних даних немає; єдина інформація, яка є у відкритому доступі, – це оцінки, надані безпосередньо компаніями, що потрапили до санкційного списку. Регулярний моніторинг і публічне звітування про вплив санкцій сприяли б вирішенню цих відкритих питань.

Україні, як і більшості країн, ще потрібно багато чому навчитися, але відповіді на деякі питання вона вже отримує. Нечисленні переваги, які вдалося розгледіти, і водночас значні недоліки агресивних кроків країни щодо обмеження свободи висловлювань в інтернеті та обміну інформацією стали приводом для поновлення зважування досягнутих компромісів. З новообраним президентом, який неодноразово кидав виклик статусу кво і сприяв суттєвим змінам у складі українського парламенту, Україна має ще один шанс вирішити паралельні виклики захисту свободи та безпеки, шляхом посилення Україною, як прогресивною країною в цифрову епоху, своєї відданості справі захисту прав людини та демократичних цінностей.

РЕКОМЕНДАЦІЇ

У часи збройного конфлікту національна безпека стає дедалі впливовішим чинником при визначенні широкого спектру урядових політик і пріоритетів, у тому числі щодо свободи вираження поглядів та переконань. Втім, досвід України і багатьох інших країн свідчить про те, що реактивне блокування доступу до інформації є недалекоглядним і навряд чи буде успішною довгостроковою стратегією запобігання загрозам у цифрову епоху, оскільки завжди знаходитимуться нові технології та інструменти, які дозволять обходити будь-які встановлені обмеження. Блокування доступу до інформації також вступає у протиріччя зі свободою вираження поглядів, яка, хоч і не є абсолютним правом, повинна обмежуватися лише в крайньому випадку, за відсутності менш суворих альтернативних заходів, і лише в чітко визначений адресний спосіб. Важливість свободи вираження поглядів є особливо очевидною та критичною у часи конфлікту, коли доступ до території та інформації є обмеженим. З огляду на ці цінності та за результатами проведеної нами оцінки введених в Україні санкцій, ми надаємо українському уряду, громадянському суспільству та міжнародній спільноті нижченаведені рекомендації, які, на наш погляд, могли б більш адекватно забезпечити баланс між правами людини та потребами безпеки, у той же час сприяючи досягненню відчутніших результатів політики, аніж ті, що були досягнуті санкціями.

• Створюйте якісний, багатомовний, об’єктивний та достовірний контент, орієнтований на Україну, та збільшуйте кількість платформ, які беруть участь у його поширенні як всередині країни, у тому числі на непідконтрольних українській владі територіях, так і за її межами.
• Створіть потужну мережу фактчекерів, особливо зосередившись на перевірці достовірності інформації, пов’язаної з конфліктом.
• Проводьте консультації з багатьма зацікавленими сторонами та отримуйте експертні оцінки життєздатності, ефективності та аналізу вигод і витрат, перш ніж вводити будь-які обмеження або приймати політику щодо інформаційних та комунікаційних технологій, доступу до інтернету чи цифрових прав.
• Формулюйте для громадськості чітке обґрунтування необхідності введення будь-яких обмежувальних заходів та способів їхнього виконання, зокрема, те, яким чином вони зможуть вирішити основну проблему, з огляду на дотримання прав людини.
• Оцінюйте будь-які пропозиції, спрямовані на регулювання діяльності соціальних мереж, з точки зору їхнього потенційного впливу на свободу вираження поглядів.
• Неухильно дотримуйтеся міжнародних стандартів прав людини та передових практик захисту свободи вираження поглядів в інтернеті, розроблених міжнародними установами, в тому числі Організацією Об’єднаних Націй, Європейським судом з прав людини та демократичними країнами світу (наприклад, Коаліцією «За свободу онлайн»).
• Утримуйтеся від введення загальної заборони доступу до ресурсів та гарантуйте, що єдиною правовою підставою для вилучення контенту або доступу є рішення суду, яке виноситься за результатами ретельного та справедливого розслідування кожної справи, за умови, що такий захід є необхідним та пропорційним переслідуваній меті відповідно до вимог міжнародного права.
• Якщо влада вирішить, що обмеження є абсолютно необхідними, сформулюйте їх чітко та точно, встановіть реалістичний механізм їхнього виконання та суворо обмежте їхню тривалість.
• Визнайте право інтернет-провайдерів відмовитись від виконання запитів на блокування, якщо вони не відповідають зобов’язанням держави за міжнародним правом про права людини і є непропорційними переслідуваній меті, крім випадків, якщо інше встановлено рішенням суду.
• Організуйте загальнонаціональні кампанії з підвищення обізнаності, спрямовані на підвищення рівня знань користувачів інтернету про цифрові права, інтернет-гігієну, шкідливий контент, конфіденційність, захист даних тощо.
• Періодично (наприклад, щороку чи щокварталу) звітуйте перед громадськістю про заходи, вжиті державою для захисту та охорони свободи вираження поглядів у часи конфлікту, особливо якщо в рамках цих зусиль було введено обмеження.

• 1The Rise of Digital Authoritarianism, Freedom on the Net 2018, https://freedomhouse.org/report/freedom-net/freedom-net-2018
• 2СБУ розповіла про 360 "кіберінцидентів", 71 зрадника і 8 терактів за один рік, Українська правда, 9 січня 2019, https://www.pravda.com.ua/news/2019/01/9/7203307/
• 3Указ Президента України No. 133/2017 від 15 травня 2017 року про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2017 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), https://www.president.gov.ua/documents/1332017-21850
• 4Указ Президента України No. 82/2019 від 19 березня 2019 року про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 березня 2019 року «Про застосування, скасування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), https://www.president.gov.ua/documents/822019-26290
• 5Профіль у ВК Петра Порошенка, https://vk.com/poroshenko.petro
• 6Турчинов прокоментував блокування "Однокласників" та "ВКонтакте", [Turchynov commented on blocking of Odnoklassniki and Vkontakte], Radio Svoboda, https://www.radiosvoboda.org/a/video/shemy-web-inf/web.xml/28491778.html
• 7Заява СБУ щодо використання російськими спецслужбами окремих інтернет-ресурсів у спеціальних інформаційних операціях, [SSU Statement on Using by the Russian Intelligence Agencies of Some Internet Resources in Special Information Operations], Security Service of Ukraine, https://ssu.gov.ua/ua/news/1/category/21/view/3685
• 8Юрий Стець, "Мне грустно, когда говорят, что Минстець занимается порохоботами", [Yuriy Stets, I feel sad when it is said that Minstets is dealing with porokhobots], E. Kuzmenko, I. Romaliyskaya, Censor.net, https://censor.net.ua/resonance/428120/yuriyi_stets_mne_grustno_kogda_g…
• 9Мінстець відхрестився від ідеї заборони соцмереж, [Minstets said it has nothing to do with the idea of banning social media], Ukrainska Pravda, https://www.pravda.com.ua/news/2017/05/16/7144102/
• 10Для блокування Інтернет-ресурсів потрібна доказова база та рішення суду – Сюмар, [Evidentiary basis and a court decision are needed for blocking of Internet resources – Siumar], Unian, https://www.unian.ua/politics/1924946-dlya-blokuvannya-internet-resursi…
• 11В Украине ограничить доступ к сайту можно только через суд – офис омбудсмена, [In Ukraine, access to websites can be restricted only through the court – Ombudsperson office], Unian, https://www.unian.net/politics/1925189-v-ukraine-ogranichit-dostup-k-sa…
• 12Володимир Зеленський: нам вигідно розпустити Раду, але будемо думати і вчиняти за законом, [Volodymyr Zelenskyy: we can benefit from the dissolution of the Parliament, however we will consider and act by the law], Sergiy Shcherbyna, Vladyslav Krasinskyi, rbk.ua, https://www.rbc.ua/ukr/news/vladimir-zelenskiy-nam-vygodno-raspustit-15…
• 13Повідомлення Апарату РНБО України, [Notification by the NDSC Secretariat], Official website of the NDSC, http://www.rnbo.gov.ua/news/3332.html
• 14Зокрема, Загальна декларація прав людини (стаття 19), Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (стаття 19) та Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (стаття 10).
• 15General comment No. 34 “Article 19: Freedoms of opinion and expression” as of 12 September 2011, UN Human Rights Committee, https://www2.ohchr.org/english/bodies/hrc/docs/gc34.pdf; Case of Ahmet Yıldırım v. Turkey, European Court of Human Rights, 18 March 2013, http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-115705; Case of Cengiz and Others v. Turkey, European Court of Human Rights, 1 March 2016, http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-159188.
• 16У практиці регіональних судів з прав людини слово "закон", як правило, стосується лише формальних законів, прийнятих законодавчим органом. The Word “Laws” in Article 30 of the American Convention on Human Rights, Advisory Opinion OC6/86 of 9 May 1986, Series A, No. 6.
• 17General comment No. 34 “Article 19: Freedoms of opinion and expression” as of 12 September 2011, Doc. CCPR/C/GC/34, UN Human Rights Committee, https://www2.ohchr.org/english/bodies/hrc/docs/gc34.pdf
• 18Юридичний аналіз Указу Президента про блокування сайтів, [Legal analysis of the Presidential Decree on websites’ blockage], Freenet Coalition, https://www.ppl.org.ua/yuridichnij-analiz-ukazu-prezidenta-pro-blokuvan…
• 19Закон України “Про Раду національної безпеки і оборони України”, [Law of Ukraine on the National Security and Defense Council of Ukraine], https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/183/98-вр
• 20Інформаційне повідомлення до уваги операторів, провайдерів телекомунікацій, [Information note to the attention of operators, providers of telecommunications], Official website of the National Commission for the State Regulation of Communications and Informatization, https://nkrzi.gov.ua/index.php?r=site/index&pg=99&id=1516&language=uk
• 21Findings of Analysis of Internet Blocking in Ukraine, March 2019, https://medium.com/@cyberlabukraine/findings-of-analysis-of-internet-bl…
• 22Freedom of expression and National Security: Balancing for Protection, An overview and analysis written for Columbia Global Freedom of Expression, Judges’ Training Materials, December 2015, https://globalfreedomofexpression.columbia.edu/wp-content/uploads/2016/…
• 23Доповідь щодо ситуації з правами людини в Україні 16 травня – 15 серпня 2017 року, Office of the United Nations High Commissioner for Human Rights, https://www.ohchr.org/Documents/Countries/UA/UAReport19th_EN.pdf; Ukraine: Secretary General Jagland voices concern over blocking social networks and websites, Council of Europe, https://www.coe.int/en/web/secretary-general/-/secretary-general-voices…
• 24RSF urges Ukraine to scrap ban on Russian social media sites, Reporters Without Borders, https://rsf.org/en/news/rsf-urges-ukraine-scrap-ban-russian-social-medi…
• 25Blocking of Russian social media sites is a severe form of censorship, ARTICLE 19, https://www.article19.org/resources/ukraine-blocking-of-russian-social-…
• 26Ukraine: Revoke Ban on Dozens of Russian Web Companies, Human Rights Watch, https://www.hrw.org/news/2017/05/16/ukraine-revoke-ban-dozens-russian-w…
• 27Sri Lanka Shut Down Social Media, My First Thought Was ‘Good,’ Kara Swisher, New York Times, April 2019, https://www.nytimes.com/2019/04/22/opinion/sri-lanka-facebook-bombings…
• 28Sri Lanka’s decision to block social media after bombings sets an alarming precedent, April 2019, https://www.washingtonpost.com/opinions/sri-lankas-decision-to-block-so…
• 29Sudan restricts social media access to counter protest movement, Yousef Saba and Nafisa Eltahir, Reuters, January 2019, https://www.reuters.com/article/us-sudan-protests-internet/sudan-restri…
• 30Internet services restricted in Venezuela amid uprising, Netblocks, April 2019, https://netblocks.org/reports/internet-services-restricted-in-venezuela…
• 31The Countries Shutting Down the Internet The Most [Infographic], Niall McCarthy, Forbes, https://www.forbes.com/sites/niallmccarthy/2018/08/28/the-countries-shu…
• 32Unaudited IFRS results for Q2 2017, Mail.Ru Group Limited, https://www.londonstockexchange.com/exchange/news/market-news/market-ne…
• 33Без контакту: рік забороні російських соцмереж в Україні, [Without Vkontakte: One Year of Blocking Russian Social Media Networks in Ukraine], Hromadske.ua, https://hromadske.ua/posts/zaborona-socmerezh
• 34The figures likely include access through VPN and other circumvention tools; Оголошені дані досліджень інтернет-аудиторії України за квітень 2019, [Release of data on the Internet audience in Ukraine for April 2019], Internet Association of Ukraine, https://inau.ua/news/ogolosheni-dani-doslidzhen-internet-audytoriyi-ukr…
• 35According to SimilarWeb, as of 1 April 2019, VK, Odnoklassniki, Yandex (both .ua and .ru) and Mail.ru took 4th, 7th, 10th-11th and 13th positions respectively, Mail.ru is still the most widely used email service in Ukraine, VK and Odnoklassniki are among the top 4 social networks, and Yandex trails only Google among search engines. Top Websites Ranking, SimilarWeb, Email in Ukraine, https://www.similarweb.com/top-websites/ukraine/category/computers-elec…; Social Networks And Online Communities, https://www.similarweb.com/top-websites/ukraine/category/computers-elec…; Search Engines in Ukraine, https://www.similarweb.com/top-websites/ukraine/category/computers-elec…
• 36Responding to Cognitive Security Challenges, NATO Strategic Communications Centre of Excellence, Sebastian Bay, Giorgio Bertolin, Nora Biteniece, Edward H. Christie, Anton Dek, Rolf E. Fredheim, John D. Gallacher, Kateryna Kononova, Tetiana Marchenko, https://stratcomcoe.org/responding-cognitive-security-challenges
• 37СБУ готується заблокувати ще 100 сайтів із пропагандою Росії, [SSU is Preparing to Block Another 100 Sites with Russian Propaganda], Olena Roshhenko, Ukrainska Pravda, https://www.pravda.com.ua/news/2019/02/12/7206425