Perspectives

П'ять підтверджень, що ситуація з правами людини в окупованому Росією Криму погіршилася

Три роки тому російські війська відібрали в України кримський півострів, відтак політичні репресії у різних формах стали впливати на життя місцевих мешканців

Три роки тому російські війська відібрали в України кримський півострів, відтак політичні репресії у різних формах стали впливати на життя місцевих мешканців  

Російський уряд заявляє, що український півострів Крим є частиною території Росії, проте відмовляється брати на себе відповідальність за щоденні порушення прав і свобод, що здійснюються проти мешканців Криму, включно з утисками кримськотатарської громади, порушеннями свободи слова, випадками зникнень активістів, та загальним порушенням принципу верховенства права.    

Позиція міжнародної спільноти з цього питання є абсолютно чіткою - Росія незаконно окупувала Крим, та відповідальна за масштабні масові порушення прав людини. У листопаді Міжнародний кримінальний суд постановив за результатами попередніх висновків, що анексія території Криму у березні 2014 року є порушенням територіальної цілісності України, і була: “рівнозначною з міжнародним збройним конфліктом між Україною та Російською Федерацією”.

Нижче наведено 5 (п'ять) підтверджень тому, що російська окупація негативно впливає на стан з правами людини в Криму, як задокументовано в останньому звіті “Свобода в світі” – 2017:  

1. Зрежисовані вибори:

минулого вересня російські сили організували в Криму “вибори” до парламенту Російської Федерації, аби ще в один спосіб спробувати легітимізувати окупацію. Представники влади примушували та улещували місцевих мешканців, аби збільшити явку, зокрема, погрожуючи звільненням з роботи чи застосовуючи тиск на державних службовців, аби ті відвідували мітинги на підтримку партії “Єдина Росія” російського президента Володимира Путіна. 

 

2. Репресії проти кримських татар:

представники кримськотатарського народу, які витратили десятиліття для відновлення своїх прав та ідентичності після руйнівних наслідків масових депортацій під час правління радянського вождя Йосипа Сталіна, чинять потужний опір російській окупації та, відповідно, несуть основний тягар репресій на півострові. У 2016 році російська влада формально заборонила Меджліс, організацію, що представляє кримськотатарський народ, через нібито “екстреміську діяльність”. Окремих лідерів кримських татар чи активістів переслідують, дехто змушений втекти. Активіст Ервін Ібрагімов був викрадений у травні 2016 року, і його місцезнаходження досі залишається невідомим.  

 

3. Клімат страху:

Поліція, Федеральна служба безпеки (ФСБ) та квазі-офіційні частини “самооборони” служать в якості правоохоронних органів півострова, використовуючи залякування та переслідування, аби знищити будь-яку відкриту опозицію анексії Росією Криму чи діючій владі. Встановився клімат страху, що заморожує публічні обговорення політики чи інших питань, оскільки, за деякими повідомленнями, ФСБ заохочує місцевих мешканців інформувати про  осіб, що не визнають російську владу.   

 

4. Примусова русифікація:

Українська мова, українська православна та греко-католицька церкви, українські політичні партії, україномовні медіа та, фактично, будь-що, що повязано з Україною – тепер табу в окупованому Криму. Цеунеможливлює для мешканців можливість вести вільне соціальне, культурне та політичне життя. Утисків зазнає не лише українська ідентичність, адже російська підтримується набагато сильніше задля русифікації півострову.  

 

5. Втрачена свобода мирних зібрань:

незалежні громадські об’єднання мають обмежену свободу для організації та діяльності в Криму, адже свободи мирних зібрань та асоціацій зазнають суворих утисків. Де-факто влада, включно з ФСБ, моніторять та репресують усі автономні групи, робота яких стосується прав людини чи політичних справ, а неприбуткові організації змушені дотримуватися суворих російських законів, які дозволяють державне втручання у справи організацій та обмежують іноземне фінансування. Окремі активісти та організації стають особливо уразливими перед російською владою, включно з тими, що виступають за права ЛГБТІ-спільноти, через жорстку законодавчу заборону “пропаганди нетрадиційних сексуальних стосунків”.